1. Великий тлумачний словник сучасної мови

орати

ора́ти

орю, ореш, недок., перех. і неперех.

Обробляти землю плугом, сохою.

|| перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орати — ора́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. орати — (землю) виорювати, обробляти, (ралом) ралити, виралювати, (чим іншим) розпушувати, рити, переривати; (пар) с.г. підіймати, (стерню) с. г. лущити. Словник синонімів Караванського
  3. орати — ОРА́ТИ, орю́, оре́ш, недок., що і без прям. дод. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (М. Коцюбинський); Яким Мачук орав у полі на ярину (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. орати — ора́ти: ◊ ора́ти як ди́кий о́се́л важко працювати (ст)|| = гарувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. орати — Глибше орати — більше хліба жувати. Глибше орати — більше хліба мати. Будеш ліпше працювати, то буде більший достаток. Дожились до того, що хоч серед хати орати. Дуже збідніли, не мають землі. Коли зореш мілко, посієш рідко, то вродить дідько. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. орати — мі́лко ора́ти, зневажл. Поверхово виконувати, розуміти і т. ін. що-небудь. Тому горе, хто мілко оре (Укр.. присл..); Серед них (книжок) немало таких, що їх до друку не варто було рекомендувати... Фразеологічний словник української мови
  7. орати — БОРОЗНИ́ТИ (залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин), ОРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм. Вона дивилась на Дробота глибокими очима, печальна зморшка борознила широке чоло (С. Словник синонімів української мови
  8. орати — Ора́ти, орю́, о́ре́ш, о́рю́ть, о́рючи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. орати — ОРА́ТИ, орю́, оре́ш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. орати — Орати, -рю́, -реш гл. Пахать. Чи не оре милий плугом? Чуб. V. 1. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. Не сіявши, не оравши, не буде жито родити. Мет. 86. Словник української мови Грінченка