оскаженіння

НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил. рідше (від роздратування, гніву і т. ін.). Евеліна в нестямі, схоплена жахною і неспинною несамовитістю, сповзає з ліжка, стає на коліна і запально хреститься (Н. Рибак); Очі (сина) світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився (А. Шиян); Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (М. Коцюбинський); Я говорив до нього як до хворого, боячись чимсь не догодити й викликати новий напад навіженості (Ю. Смолич); Хома відповідає, раптом розлютувавшись до сказу (Ю. Яновський). — Пор. гнів, лють, 1. нестя́ма.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаженіння — оскажені́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оскаженіння — див. лють; сказ Словник синонімів Вусика
  3. оскаженіння — -я, с., розм. Стан за знач. оскаженіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оскаженіння — ОСКАЖЕНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оскажені́ти. Кресали всі за чергою. Дедалі все з більшим оскаженінням .. Але вогню не могли здобути (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
  5. оскаженіння — ОСКАЖЕНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оскажені́ти. Словник української мови в 11 томах