1. Словник синонімів української мови

осудливий

НЕСХВА́ЛЬНИЙ (який виражає або містить у собі несхвалення, осуд і т. ін.); НЕПОХВА́ЛЬНИЙ, ОСУ́ДЛИВИЙ підсил., ОГУ́ДНИЙ розм., ОГУ́ДЖУВАЛЬНИЙ розм. (про погляд, очі, жест, слово тощо); РОЗГРО́МНИЙ підсил. розм. (про відгук, статтю і т. ін. — який містить у собі гострий осуд, різку критику кого-, чого-небудь). У виразі його обличчя почувалося.. несхвальне ставлення до Ніни та її настрою (В. Собко); Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Ю. Збанацький). — Пор. 2. недобрози́чли́вий.

ОСУ́ДЛИВИЙ (ОБСУ́ДЛИВИЙ рідше) (який недоброзичливо, з осудом любить висловлюватися про кого-, що-небудь), ПЕРЕСУ́ДЛИВИЙ, ПАЩЕКУВА́ТИЙ підсил. Гришиха була дуже лиха, осудлива, ще й любила хилити горілку (І. Нечуй-Левицький); (Пріська:).. Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі.. обсудливі, що хоч у двір очей не показуй (С. Васильченко); А пересудливі жінки Побрали ще й ложки.., Щоб юшки добре посьорбать (Л. Глібов); Вперше йому, пащекуватому подолякові, забракло слова для відповіді (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осудливий — (який осуджує) несхвальний, непохвальний, (любить негативно говорити про всіх і все) пащекуватий. Словник синонімів Полюги
  2. осудливий — осу́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. осудливий — Осудний, непохвальний, несхвальний; (обмовницький) огудний. Словник синонімів Караванського
  4. осудливий — -а, -е. 1》 Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). 2》 Який любить осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь. 3》 рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Ю. Збанацький); У публіцистиці .. Словник української мови у 20 томах
  6. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Збан., Між.. людьми, 1955, 101). Словник української мови в 11 томах
  7. осудливий — Осудливий, -а, -е Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. І. 104). Словник української мови Грінченка