1. Великий тлумачний словник сучасної мови

осудливий

осу́дливий

-а, -е.

1》 Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.).

2》 Який любить осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь.

3》 рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осудливий — (який осуджує) несхвальний, непохвальний, (любить негативно говорити про всіх і все) пащекуватий. Словник синонімів Полюги
  2. осудливий — осу́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. осудливий — Осудний, непохвальний, несхвальний; (обмовницький) огудний. Словник синонімів Караванського
  4. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Ю. Збанацький); У публіцистиці .. Словник української мови у 20 томах
  5. осудливий — НЕСХВА́ЛЬНИЙ (який виражає або містить у собі несхвалення, осуд і т. ін.); НЕПОХВА́ЛЬНИЙ, ОСУ́ДЛИВИЙ підсил., ОГУ́ДНИЙ розм., ОГУ́ДЖУВАЛЬНИЙ розм. (про погляд, очі, жест, слово тощо); РОЗГРО́МНИЙ підсил. розм. (про відгук, статтю і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Збан., Між.. людьми, 1955, 101). Словник української мови в 11 томах
  7. осудливий — Осудливий, -а, -е Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. І. 104). Словник української мови Грінченка