осудливий
ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е.
1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, жест, слово і т. ін.).
Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Ю. Збанацький);
У публіцистиці .. вживається лексика з суфіксами пейоративного (осудливого) експресивного значення (з наук. літ.).
2. Схильний осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь.
Листи Катерини завжди очищали його душу від усякої скверни, яка обсідала її в колі осудливих і льстивих вельмож (С. Добровольський);
// Пересудливий.
Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його (І. Нечуй-Левицький).
3. рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний.
Архаїзми, неологізми... Самі по собі ці слова не є ні осудливими, ні похвальними (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- осудливий — (який осуджує) несхвальний, непохвальний, (любить негативно говорити про всіх і все) пащекуватий. Словник синонімів Полюги
- осудливий — осу́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
- осудливий — Осудний, непохвальний, несхвальний; (обмовницький) огудний. Словник синонімів Караванського
- осудливий — -а, -е. 1》 Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). 2》 Який любить осуджувати, ганити, обмовляти кого-небудь. 3》 рідко. Який заслуговує на осуд; несхвальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осудливий — НЕСХВА́ЛЬНИЙ (який виражає або містить у собі несхвалення, осуд і т. ін.); НЕПОХВА́ЛЬНИЙ, ОСУ́ДЛИВИЙ підсил., ОГУ́ДНИЙ розм., ОГУ́ДЖУВАЛЬНИЙ розм. (про погляд, очі, жест, слово тощо); РОЗГРО́МНИЙ підсил. розм. (про відгук, статтю і т. ін. Словник синонімів української мови
- осудливий — ОСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який виражає осуд, несхвалення; недоброзичливий (про погляд, очі, жест, слово і т. ін.). Вже село лишилось далеко позаду, а Яць і досі не міг забути осудливих людських поглядів (Збан., Між.. людьми, 1955, 101). Словник української мови в 11 томах
- осудливий — Осудливий, -а, -е Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. І. 104). Словник української мови Грінченка