отець-мати

БАТЬКИ́ мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИ розм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ фольк., ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКА фольк.; СТАРІ́ мн., розм. (про старших віком батьків). — Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); — Іване! Це ти, наш Іваночку! — бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отець-мати — оте́ць-ма́ти множинний іменник, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. отець-мати — ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ, отця́-~тері, рідко вітця́-~тері, діал., нар.-поет. Батьки. – Панночки й паничі .. не вспіли наспіватись отцю-матері і собі на втіху.. Словник української мови у 20 томах
  3. отець-мати — ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИ, отця́— ~тері, рідко вітця́— ~тері, діал., нар.-поет. Батьки. — Панночки й паничі.. не вспіли наспіватись отцю-матері і собі на втіху.. Словник української мови в 11 томах