охайний

ОХА́ЙНИЙ (чисто, дбайливо вбраний, прибраний; який стежить за зовнішнім виглядом, чистотою житла тощо), ЧЕПУРНИ́Й, АКУРА́ТНИЙ, ЧЕПУРИ́СТИЙ, ЧИ́СТИЙ, ЧЕПУРКУВА́ТИЙ розм., ХА́РНИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ШТЕ́ПНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал. З першого погляду видно було, що виростає при матері: чисте, охайне, вимите, вичесане... (О. Гончар); Стоїть її хата край села, весела й чепурна, мов дівчина в білій льолі (М. Стельмах); Обабіч дороги, рівної, акуратної і припорошеної чистим білим снігом, чорніли страшні й потворні згарища (Ю. Смолич); Завжди чепуристий, навіть франтуватий, професорський нащадок був зараз неголений і непричесаний (І. Головченко і О. Мусієнко); Офіцер був у повній парадній формі: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках (Григорій Тютюнник); (Маргарита:) Сама вбирай у хаті, Сама вари й печи, сама і ший і мий, А мати в мене ще такі чепуркуваті, Що Боже крий! (переклад М. Лукаша); Тимоха козак штепний був: високо підголював чуб, уси закручував (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 1. чи́стий.

ЧИ́СТИЙ (без домішок), ЩИ́РИЙ, ПЕРЕМИ́ТИЙ, ПРОМИ́ТИЙ (очищений промиванням). Чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба (М. Коцюбинський); Ой ти, водо луговая, Чи не тяженько тобі.., Круті бережки рівняючи, Щирі піски риючи? (пісня); Біля неї стояла миска з перемитим пшоном (Л. Яновська); На компасі, де завжди все блищить ясною свіжістю промитого скла і начищеного металу, тепер сидів.. краб (В. Собко). — Пор. оха́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охайний — оха́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. охайний — Акуратний, чистий, чепурний, чепуристий, д. кукібний, шпетний, хупавий, харний; (- хату) прибраний, опоряджений; р. охайливий. Словник синонімів Караванського
  3. охайний — Акуратист, акуратний, кукібний (діал.), підібраний, підтягнений, підтягнутий, хайний, харний, хупавий, чепуристий, чепурненький, чепурний, чепурун, чепуруха, чепурушечка, чепурушка, чистій, чистюля, чистюлька, шпетний Словник синонімів Вусика
  4. охайний — -а, -е. 1》 Старанно, чисто і дбайливо одягнений. || Який любить чистоту; чистий, чепурний. || Нічим не забруднений; чистий. 2》 Чисто, старанно прибраний (про приміщення і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. охайний — ОХА́ЙНИЙ, а, е. 1. Старанно, чисто і дбайливо одягнений. В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він [М. Коцюбинський] перебув тут вік свій нелегкий Над статистичним ділом невеселим (М. Рильський); Разуєв прибув з відпустки. Словник української мови у 20 томах
  6. охайний — Оха́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. охайний — ОХА́ЙНИЙ, а, е. 1. Старанно, чисто і дбайливо одягнений. В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він [М. Словник української мови в 11 томах
  8. охайний — Охайний, -а, -е 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229. Словник української мови Грінченка