паводок

ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал., ПОЛОВІ́ДДЯ діал.; ПОТО́П, ПОТО́ПА діал. (велика повінь). Хлюпочуть неспокійні ріки, Голубою повінню налиті (Д. Луценко); Поступово річка зверталася до лісу. В місцях, які заливалися весняною повіддю, ліс був листвяний, далі — сосновий (П. Автомонов); Весною було дуже велике повіддя в Росі, що й люди такого повіддя не запам'ятали (І. Нечуй-Левицький); Скреслі в паводок льоди Зійшли з великої води (Л. Забашта); Все бачене в дорозі: ..весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ — все змішалося в якийсь строкатий хаос (З. Тулуб); Розпінився Рівчак весною в половодді, Сміявсь над Річкою, що потиху текла (Л. Боровиковський); Розбудила (весна) гомінкі ручаї, сховала під розлийводою доли (Ю. Мушкетик); На мене осінь хлинула, як павідь На луг низький... (Д. Павличко); Кожен ґазда шукає сухіше місце під хату, заслонене від вітрів, виливу потоків (В. Гжицький); Все збирався (челядин) у путь, Тілько ждав, як спадуть Степовії річки з половіддя (І. Манжура); Веселих пташок у гаях пересвист, І села, й ліси — все в веснянім потопі! (І. Нехода); Ті могутні наші води, Мов гірські потоки рвучі, Мов великая потопа, Хай на неї бухнуть всі! (І. Франко).