павутина
ПАВУТИ́НА (сітка, сплетена павуком), ПАВУТИ́ННЯ, ТЕНЕ́ТА, ПА́ВОТЬ рідше; БА́БИНЕ ЛІ́ТО (волокна, що літають у теплі осінні дні). Береза в золоті, а дуб ще зеленіє, І павутина вдаль пливе й пливе тонка (М. Рильський); Велика муха прорветься з павутиння, а маленька ніколи (прислів'я); Вітер почина грати на далекім воринні.. Тонко заводить вориння, як муха в тенетах (М. Коцюбинський); Довгі білі нитки бабиного літа пливли в сонячних променях (В. Собко).
СІТЬ (складне переплетіння обставин, інтриг, чуток і т. ін.), ПАВУТИ́НА, ТЕНЕ́ТА мн. — Гарний, молодий, майстер володіти улесливим словом, обплутав вас сіттю свого чару (Ірина Вільде); Ні спека, ні втома, ні павутина непу не розм'якшила наших м'язів (В. Еллан); Цупкі поміщицькі тенета, захопивши Данька хлопчиком на каховському людському ярмарку, так уже відтоді й не відпустили його назад у рідні Кринички (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- павутина — павути́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- павутина — -и, ж. 1》 Легка сітка з тонких волокон, утворених з клейкої рідини, яку виділяють павуки та деякі інші членистоногі тварини, а також окрема нитка такої сітки. || чого, з чого, перен. Те, що своїм виглядом нагадує таку сітку або нитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- павутина — ПАВУТИ́НА, и, ж. 1. Легка сітка із тонких волокон, утворених з клейкої рідини, яку виділяють павуки та деякі інші членистоногі тварини, а також окрема нитка такої сітки. Конала муха в павутині (І. Словник української мови у 20 томах
- павутина — И, ж., комп. Інтернет-мережа. Треба залізти в павутину і подивитись. Словник сучасного українського сленгу
- павутина — обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого. Позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище. Фразеологічний словник української мови
- павутина — Павути́на, -ни, -ні; -ти́ни, -ти́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- павутина — ПАВУТИ́НА, и, ж. 1. Легка сітка із тонких волокон, утворених з клейкої рідини, яку виділяють павуки та деякі інші членистоногі тварини, а також окрема нитка такої сітки. Конала муха в павутині (Котл. Словник української мови в 11 томах
- павутина — Павутина, -ни ж. Паутина. Чуб. V. 819. Словник української мови Грінченка