палькувати

ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.; НАНО́СИТИ (на карті, схемі тощо); КАРБУВА́ТИ, ЗАКАРБО́ВУВАТИ (позначати карбами); ПАЛЬКУВА́ТИ діал. (кілочками межу). — Док.: позна́чити, помі́тити, намі́тити, назначи́ти, зазна́чи́ти, показа́ти, ви́мітити, нанести́, закарбува́ти. Позначають (сапери) мінні поля, прокладають проходи бійцям у широкий відвойований світ (О. Гончар); Інколи вони з батьком їх (кавуни) позначують, — то маленькою літерою, то числом. Легенько накреслюють знак (Т. Масенко); Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги (М. Коцюбинський); — Що ти мітиш? Що ти мітиш, щоб тобі руки посудомило! — На стояки яму (Григорій Тютюнник); Хазяйки дуже стережуться, щоб благовісним яйцем не підсипать квочки чи що там і для того помічають його, щоб не помилиться (М. Номис); Шворкою треба розбити площу шахматним порядком, а за допомогою дошки — намічати розмір ямок під дерева (Ю. Збанацький); Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав (І. Нечуй-Левицький); Відлітає за тріскою тріска, шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (М. Рильський); Маркувати вироби промисловості; Під час сцени з Дженні Годвінсон перегортає Біблію і зазначає закладками якісь тексти (Леся Українка); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Скінчивши листа, гомоніли Про рідні поля і діброви, А старші — наносили стріли На карти свої військові (М. Нагнибіда); Взявши з собою мапу і шнур, міряв (Густав), бродив, палькував та принотовував кождий ступінь (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палькувати — Палькува́ти: — бити кілки, палі [III] — визначувати якесь місце, забиваючи палі (кілля) [X] — відмежовувати при помочі вбитих пальків, кілків (Ів.Фр. Словник з творів Івана Франка
  2. палькувати — палькува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. палькувати — -ую, -уєш, недок., зах. Позначати якесь місце забитими палицями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палькувати — ПАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал. Позначати паличками, кілочками яке-небудь місце, межі якоїсь ділянки. Вкінці удався [Густав] й на поле, взявши з собою мапу і шнур, міряв, бродив, палькував .. кождий ступінь (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. палькувати — палькува́ти позначати палицями межі ділянки (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. палькувати — ПАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Позначати паличками, кілочками яке-небудь місце, межі якоїсь ділянки. Вкінці удався [Густав] й на поле, взявши з собою мапу і шнур, міряв, бродив, палькував.. кождий ступінь (Фр., III, 1950, 78). Словник української мови в 11 томах
  7. палькувати — Палькува́ти, -ку́ю, -єш гл. Обозначать колышками. Вх. Зн. 46. Словник української мови Грінченка