1. Словник синонімів української мови

парох

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парох — Па́рох: Прихо́дник, парох: — парафіальний піп [IV,VI] — парафіяльний піп [25,I,VII] — парафіяльний священик [45,46-2,54] — священик [22;31] — священик, що стоїть на чолі парафії [47;44-1;44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. парох — па́рох іменник чоловічого роду, істота парафіяльний піп діал. Орфографічний словник української мови
  3. парох — Те саме, що священик парафіяльний Словник церковно-обрядової термінології
  4. парох — -а, ч., діал. Парафіяльний піп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. парох — Священик, див. ксьонз, плебан Словник чужослів Павло Штепа
  6. парох — ПА́РОХ, а, ч., діал. Парафіяльний піп. Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив (В. Стефаник); Перерівський парох отець Чубатий сидів на трьох селах і на двох церквах (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  7. парох — па́рох церк. парафіяльний священик (ст): В Тишківцях був парохом мій дід Осип, а по нім прийшов найстарший його син Зенон (Шухевич); Багато хто пам'ятає, як Дідо Клюс був парохом в церкві св. ап. Петра і Павла, тоді ще Греко-католицького собору, і хрестив дітей-личаков'ян (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. парох — Па́рох, -ха; -рохи, -хів = свяще́ник Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. парох — ПА́РОХ, а, ч., діал. Парафіяльний піп. Отець парох, як лошак, побіг до хати, аби комісар його не запримітив (Стеф., І, 1949, 208); Перерівський парох отець Чубатий сидів на трьох селах і на двох церквах (Козл., Сонце.., 1957, 6). Словник української мови в 11 томах
  10. парох — Парох, -ха м. Приходской священникъ. Словник української мови Грінченка