парсуна
ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗ розм., ФІЗІОНО́МІЯ розм., ФІ́ЗІЯ розм., ЛИК поет., заст., ПАРСУ́НА заст., МО́РДА вульг., РИ́ЛО вульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОК вульг., БУ́ДКА вульг., МАРМИ́ЗА вульг., МАРМУ́ЗА вульг., ТВАР ч. і ж., заст., вульг. — Їсти хочеш, і сім'я теж. Я нагодую! — Повернувся обличчям до гурту і звелів: — Мішок пшениці! (В. Барка); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (М. Коцюбинський); На широкім дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття (М. Стельмах); В його думках серед того крику і стогону.. знову виникав пишний образ з червоними калиновими устами, з палкими чорними очима (І. Нечуй-Левицький); При кожному слові він підскакував на стільці — і хутко повертав на всі боки голову з маленькою мавп'ячою фізіономією (Ю. Бедзик); Ілько Дзюнька має, на жаль, фізію таку, що ні людям показать, ні самому подивитись (Є. Гуцало); Як солодко було б, моя Психеє, лик Ясний твій созерцать (П. Куліш); Навіть зовнішньо Мостовики не різнилися поміж собою. Становище передавало в спадок і кров, і норов, і парсуну (П. Загребельний); Вигукнув (Прудивус) ще одне слово.. і дав різвому зальотникові в морду (О. Ільченко); Всякому своє рило мило (прислів'я); Він (економ) іде спокійненько, і його товста пика червоніє на сонці (Ю. Яновський); Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним, .. як закопаний у землю (М. Томчаній); Веселощі змилися з мармизи поліцая і вона затвердла, мов луб (М. Стельмах); — Ах ти цуценя погане! Що це ти написав? — накинувся й я тоді на Матвія. — За вухо його! — По мармузі! (Л. Яновська); — Я згоден, — заявив Макар Волосюта, виблискуючи повнокровною широкою твар'ю (І. Микитенко); Ой любив я дівчиноньку білявого твару (пісня).
ПОРТРЕ́Т (мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини, рідше групи людей), О́БРАЗ, ПОЛИ́ЧЧЯ розм., ПАРСУ́НА заст. В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (В. Собко); Стою я у мріях непевних, Дивлюсь на поличчя твоє, І любе обличчя неначе Живе на малюнку стає (переклад Лесі Українки); У роті з Олексієм був якийсь недопечений маляр. Виманив він у Олексія багацько материних грошей і почав мальовати його парсуну (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- парсуна — Парсу́на: — образ, особа [6] Словник з творів Івана Франка
- парсуна — парсу́на іменник жіночого роду обличчя, фізіономія; портрет рідко Орфографічний словник української мови
- парсуна — див. лице Словник синонімів Вусика
- парсуна — -и, ж., розм., заст. 1》 Обличчя, фізіономія. 2》 Портрет. 3》 Твори портретного жанру в Україні та Росії 17-18 ст. 4》 Твори українського і російського портретного живопису 16-17 ст., що зберігають прийоми іконопису. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парсуна — И, ж., розм., заст. Обличчя. Ти, наче Богородиця, мені ввижаєшся, лише склепляю очі, а довкурги страшні парсуни вовчі колошкають і сонну уві сні (ЧТ:126); так течія приземлених бажань, ласуючи парсун потворні трумни, мене затисла в шпарі животіння і вимовила владно: тут існуй. (П-2:33). Словник поетичної мови Василя Стуса
- парсуна — ПАРСУ́НА, и, ж., розм., заст. 1. Обличчя, фізіономія. Рушником обтер парсуну (Сл. Б. Грінченка); Я ж Куліша малюю, а не його парсуну (Василь Шевчук). 2. Портрет. Словник української мови у 20 томах
- парсуна — ПАРСУ́НА, и, ж., розм., заст. 1. Обличчя, фізіономія. Рушником обтер парсуну (Сл. Гр.). 2. Портрет. Як же роздивиться наша Явдоха, що се мана, що се не справжній салдат [солдат], а тільки його парсуна, — засоромилась (Кв.-Осн., II, 1956, 12). Словник української мови в 11 томах
- парсуна — Парсуна, -ни ж. Лицо, физіономія. Парсуна роспухла, аж очима не баче. Борз. у. Його парсуна засоромилась, почервоніла як рак. Кв. Рушником обтер парсуну. Мкр. Н. 17. На Короля воно, дитя моє, схоже й удачею й парсуною. Г. Барв. 483. Словник української мови Грінченка