пас

ПАС (привідний), РЕ́МІНЬ, БИ́НДА. Старий припадав на праву ногу, яку йому ще до війни різонуло пасом з молотарки (П. Загребельний); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, ..двічі ремінь скидав зі шківа (О. Донченко); Ще мить, і вузька транспортерна бинда безшумно рушила вздовж вибою (І. Волошин).

ПО́ЯС (шкіряна, матер'яна, плетена тощо довга смуга для підперізування одягу в стані), ПА́СОК, ПАС, ПОЯСО́К, ПОЯСИ́НА розм., ОПА́СОК діал.; РЕ́МІНЬ (шкіряний); РЕМІНЕ́ЦЬ (вузький шкіряний); ЧЕ́РЕС заст. (широкий шкіряний зі сховком для грошей); КРА́ЙКА заст. (жіночий, сплетений з грубої пряжі). На йому синя чумарка, підперезана каламайковим поясом (Панас Мирний); На ньому була справжня форма військового моряка. Кльош, фланелька з синім, смугастим коміром, чорний пасок з блискучою бляхою і безкозирка (В. Кучер); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду... (О. Досвітній); Білий поясок щільно облягав її тонкий стан (В. Минко); А на тому поганому поясина синя, Як до мене заговорить, тече з губи слиня (пісня); Схопився, одягнув шинелю, кинув через поперек ремінний опасок, а той опасок туго обійняв юнацьке тіло (І. Чендей); Арсень ще раз оглянув на собі одяг, тугіше підтяг ремінь (Д. Ткач); Підвожусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник).

СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм., ПАСОК розм., БИ́НДА діал.; ЛІ́НІЯ (смуга, що визначає межу чого-небудь); БАСАМА́Н розм. (темна смуга на тілі від удару і взагалі смуга); ПРУГ розм. (крива смуга, лінія, дуга на чому-небудь); ПРОЖИ́ЛКА, ПРО́ЖИ́ЛОК (вузька смужка в камені, металі і т. ін., що виділяється кольором). Тигр був надзвичайно великий,.. з жовтогарячою шкурою в чорних оксамитових смугах (З. Тулуб); Через щоку лягла широка закривавлена смуга (А. Шиян); — Моряк? — радісно захлинувся Берестовський, в темряві розгледівши пасмуги тільняшки на грудях бійця (Л. Первомайський); Блищать росою довгі пасма нив (Д. Павличко); Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю далину (І. Нечуй-Левицький); Вечоріє, сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну шибку (Панас Мирний); По боках доріжок смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів (П. Панч); Очі страшно блищать, а на лобі синіє попруга неначе од батога (І. Нечуй-Левицький); У лузі трав шовкові пояси (П. Дорошко); Блискучою стягою Старий Дніпро серед степів прославсь (Б. Грінченко); Берегова лінія; Все тіло в неї в синіх басаманах (І. Франко); На шиї червонів пруг від волосяного татарського аркана, на якому приведено парубка до штабу (І. Ле); Складалися вони (скелі) з сірого каменя з білими прожилками (М. Трублаїні).

ПЕРЕДА́ЧА спорт. (м'яча, шайби тощо), ПАС. Кілька точних передач — і м'яч у сітці. Гол здебільшого стає наслідком продуманого й красивого маневру, тонкого, несподіваного пасу (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пас — Пас: — паспорт [15;24;25;27;21,I,II,IV,XI] — пашпорт [IX] па́с: паспортъ [ІФ,1890] — пас (292) (pas=паспорт) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. пас — пас 1 іменник чоловічого роду ремінь пас 2 вигук відмова від гри незмінювана словникова одиниця пас 3 присудкове слово відмова незмінювана словникова одиниця пас 4 іменник чоловічого роду передача пас 5 іменник чоловічого роду рух гіпнотизера Орфографічний словник української мови
  3. пас — Пас. Смуга. Мореплавство на північнім побережи Европи цілковито спинене, а паси ледів загороджують кораблям дорогу через Катеґат (Б., 1895, 6, 4) // пол. pas — 1) пояс, 2) зона, смуга. Українська літературна мова на Буковині
  4. пас — ПОЯС <�ремінь, шнур>; (матеріялу) смуга, окрайка, крайка; пасок; ПР. СЛ. відмовляюсь, (у картах) не граю <н. я пас>. Словник синонімів Караванського
  5. пас — див. пояс Словник синонімів Вусика
  6. пас — I -а, ч. 1》 Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). || Дві з'єднані перемичкою смуги шкіри чи брезентової тканини з пряжками для зв'язування і перенесення ручного багажу. 2》 розм. Довга вузька смуга, стрічка тканини, паперу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пас — ПАС¹, а, ч. 1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  8. пас — пас I.смужка (тканини, шкіри тощо)(м, ср, ст) ◊ <�живце́м> па́си де́рти <�і ще соли́ти > сильно бити, лупцювати (ст): 3 такого то живцем паси дерти і ще солити, як каже пані Колод рубець (Тарнавський З.)|| = бити як в бубен пас II.вул. паспорт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. пас — I (від польс. pas – пояс) шкіряна або тканинна стрічка чи шнур, що охоплює шківи на валах, передаючи обертовий рух. II (від англ. pass – передавати) у спортивних командних іграх (футболі, хокеї тощо) передавання м’яча, шайби своєму партнерові. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. Пас — (Paz) Октавіо, 1914-98, мексиканський поет і есеїст, дипломат; багата на символіку поезія про роль поета та поетичного слова в зміні світу (Сх. схил); есе (Лабіринт самотності); Нобелівська премія 1990. Універсальний словник-енциклопедія
  11. пас — Пас, не відм. (фр. je passe = я не граю) пас, па́са; паси́, пасі́в і па́си, -сів (з різн. зн.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пас — ПАС¹, а, ч. 1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис, 1864, № 679); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Досв. Словник української мови в 11 томах
  13. пас — Пас, -са м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Словник української мови Грінченка