1. Українська літературна мова на Буковині

пас

Пас. Смуга. Мореплавство на північнім побережи Европи цілковито спинене, а паси ледів загороджують кораблям дорогу через Катеґат (Б., 1895, 6, 4)

// пол. pas — 1) пояс, 2) зона, смуга.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пас — Пас: — паспорт [15;24;25;27;21,I,II,IV,XI] — пашпорт [IX] па́с: паспортъ [ІФ,1890] — пас (292) (pas=паспорт) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. пас — пас 1 іменник чоловічого роду ремінь пас 2 вигук відмова від гри незмінювана словникова одиниця пас 3 присудкове слово відмова незмінювана словникова одиниця пас 4 іменник чоловічого роду передача пас 5 іменник чоловічого роду рух гіпнотизера Орфографічний словник української мови
  3. пас — ПОЯС <�ремінь, шнур>; (матеріялу) смуга, окрайка, крайка; пасок; ПР. СЛ. відмовляюсь, (у картах) не граю <н. я пас>. Словник синонімів Караванського
  4. пас — див. пояс Словник синонімів Вусика
  5. пас — I -а, ч. 1》 Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). || Дві з'єднані перемичкою смуги шкіри чи брезентової тканини з пряжками для зв'язування і перенесення ручного багажу. 2》 розм. Довга вузька смуга, стрічка тканини, паперу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пас — ПАС¹, а, ч. 1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  7. пас — пас I.смужка (тканини, шкіри тощо)(м, ср, ст) ◊ <�живце́м> па́си де́рти <�і ще соли́ти > сильно бити, лупцювати (ст): 3 такого то живцем паси дерти і ще солити, як каже пані Колод рубець (Тарнавський З.)|| = бити як в бубен пас II.вул. паспорт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. пас — I (від польс. pas – пояс) шкіряна або тканинна стрічка чи шнур, що охоплює шківи на валах, передаючи обертовий рух. II (від англ. pass – передавати) у спортивних командних іграх (футболі, хокеї тощо) передавання м’яча, шайби своєму партнерові. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Пас — (Paz) Октавіо, 1914-98, мексиканський поет і есеїст, дипломат; багата на символіку поезія про роль поета та поетичного слова в зміні світу (Сх. схил); есе (Лабіринт самотності); Нобелівська премія 1990. Універсальний словник-енциклопедія
  10. пас — ПАС (привідний), РЕ́МІНЬ, БИ́НДА. Старий припадав на праву ногу, яку йому ще до війни різонуло пасом з молотарки (П. Загребельний); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, ..двічі ремінь скидав зі шківа (О. Словник синонімів української мови
  11. пас — Пас, не відм. (фр. je passe = я не граю) пас, па́са; паси́, пасі́в і па́си, -сів (з різн. зн.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пас — ПАС¹, а, ч. 1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис, 1864, № 679); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Досв. Словник української мови в 11 томах
  13. пас — Пас, -са м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Словник української мови Грінченка