пас

ПАС¹, а, ч.

1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.).

Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис, 1864, № 679);

Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Досв., Гюлле, 1961, 109);

// Дві з’єднані перемичкою смуги шкіри або брезентової тканини з пряжками для зв’язування і перенесення ручного багажу.

Сидів [пасажир] на шкіряному чемодані, перев’язаному ремінними пасами (Ле, Міжгір’я, 1953, 8).

2. розм. Довга вузька смуга, стрічка тканини, паперу і т. ін.

Вона.. одшматувала довгий пас з своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав’язала йому рану (Коцюб., І, 1955, 357);

// Довга вузька смуга чого-небудь, на чомусь.

День був ясний, сонце тільки що підбилося; променясті паси косо перерізують усю хату (Мирний, III, 1954, 98);

На худих кривих ногах красувалися тісні штани, права половина яких була у червоних та синіх пасах (Оп., Іду.., 1958, 408);

*У порівн. Крізь вікна широкими пасами вливалося місячне світло (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 28);

// перен. Те, що тягнеться довго в часі або просторі.

— Життє [життя] моє сталося єдиним, неперерваним пасом жалю, горя (Фр., VIII, 1952, 163).

Де́рти (рі́зати, виріза́ти) паси́ з кого — катувати кого-небудь.

— Дайте мені його в руки, то я з нього виріжу паси (Тич., І, 1957, 269).

3. техн. Довгий ремінь або спеціально зроблена смуга брезентової тканини чи іншого міцного матеріалу, що служить для передачі руху від одного шківа до другого.

Стан і натяг пасів привода насоса з вентилятора треба перевіряти кожний день (Автомоб., 1957, 69);

Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20).

ПАС², виг.

1. У деяких карточних іграх — заява про відмовлення брати участь у даному розиграші до наступної роздачі карт.

— Віст! — сказав Книш. — Пас! — обізвався Рубець (Мирний, III, 1954, 147);

Картярі заглиблені кожен у свої карти: — Пас, — сказав і другий. — В темну! (Головко, І, 1957, 437).

2. у знач. присудка, перен., розм. Не в силах, змушений відмовитись що-небудь робити.

Щоб більше ж угодить коханці, Сказав [Юпітер]: "Дивися, як Троянці Од Турна врозтіч всі летять, Венера пас перед тобою: Од неї краща ти собою.." (Котл., І, 1952, 261);

— Я пас. — І я пас… Сьогодні ми непитущі (Гончар, Тронка, 1963, 66).

ПАС³, а, ч., спорт. Передача м’яча, шайби і т. ін. кому-небудь з гравців своєї команди.

Точний пас захисника.

ПАС⁴, а, ч. Певний рух гіпнотизера або такий, як у гіпнотизера, перед обличчям людини, яку він гіпнотизує.

[Кальченко:] Сатано!.. (Робить паси над Павленком). Всі заніміли (Крот., Вибр., 1959, 502);

*Образно. Хтось посилає свій привіт всій милій родині Кобилянських.., а комусь робить гіпнотизуючі паси в найбільш несподіваний спосіб (Л. Укр., V, 1956, 344).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пас — Пас: — паспорт [15;24;25;27;21,I,II,IV,XI] — пашпорт [IX] па́с: паспортъ [ІФ,1890] — пас (292) (pas=паспорт) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. пас — пас 1 іменник чоловічого роду ремінь пас 2 вигук відмова від гри незмінювана словникова одиниця пас 3 присудкове слово відмова незмінювана словникова одиниця пас 4 іменник чоловічого роду передача пас 5 іменник чоловічого роду рух гіпнотизера Орфографічний словник української мови
  3. пас — Пас. Смуга. Мореплавство на північнім побережи Европи цілковито спинене, а паси ледів загороджують кораблям дорогу через Катеґат (Б., 1895, 6, 4) // пол. pas — 1) пояс, 2) зона, смуга. Українська літературна мова на Буковині
  4. пас — ПОЯС <�ремінь, шнур>; (матеріялу) смуга, окрайка, крайка; пасок; ПР. СЛ. відмовляюсь, (у картах) не граю <н. я пас>. Словник синонімів Караванського
  5. пас — див. пояс Словник синонімів Вусика
  6. пас — I -а, ч. 1》 Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). || Дві з'єднані перемичкою смуги шкіри чи брезентової тканини з пряжками для зв'язування і перенесення ручного багажу. 2》 розм. Довга вузька смуга, стрічка тканини, паперу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пас — ПАС¹, а, ч. 1. Те, чим підперізують одяг по талії (ремінь, шнур і т. ін.). Тогді добре було: їж хліб, хоч розпережи паса (Номис); Чорний чоловічий сіряк, підперезаний пасом, чоботи й шапка надавали цьому хлопцеві ділового вигляду (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  8. пас — пас I.смужка (тканини, шкіри тощо)(м, ср, ст) ◊ <�живце́м> па́си де́рти <�і ще соли́ти > сильно бити, лупцювати (ст): 3 такого то живцем паси дерти і ще солити, як каже пані Колод рубець (Тарнавський З.)|| = бити як в бубен пас II.вул. паспорт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. пас — I (від польс. pas – пояс) шкіряна або тканинна стрічка чи шнур, що охоплює шківи на валах, передаючи обертовий рух. II (від англ. pass – передавати) у спортивних командних іграх (футболі, хокеї тощо) передавання м’яча, шайби своєму партнерові. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. Пас — (Paz) Октавіо, 1914-98, мексиканський поет і есеїст, дипломат; багата на символіку поезія про роль поета та поетичного слова в зміні світу (Сх. схил); есе (Лабіринт самотності); Нобелівська премія 1990. Універсальний словник-енциклопедія
  11. пас — ПАС (привідний), РЕ́МІНЬ, БИ́НДА. Старий припадав на праву ногу, яку йому ще до війни різонуло пасом з молотарки (П. Загребельний); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, ..двічі ремінь скидав зі шківа (О. Словник синонімів української мови
  12. пас — Пас, не відм. (фр. je passe = я не граю) пас, па́са; паси́, пасі́в і па́си, -сів (з різн. зн.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. пас — Пас, -са м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Словник української мови Грінченка