певен
УПЕ́ВНЕНИЙ (ВПЕ́ВНЕНИЙ) у кому, чому, перев. з спол. що (який має тверде переконання щодо когось, чогось), ПЕРЕКО́НАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ (ПЕВЕН). В порядності Грицька Тимоха був упевнений, бо знав його змалку (А. Головко); Він впевнений, що Федора нічого не знає про його останні зальоти (М. Стельмах); Я був глибоко переконаний в перемозі, і переміг (О. Довженко); Ти працюєш, ти певний мети (В. Сосюра).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- певен — пе́вен абревіатура незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова Орфографічний словник української мови
- певен — (крок) твердий, чіткий; (факт) достеменний, безсумнівний, вірогідний; (день) визначений; (за кого) спокійний, впевнений; (чоловік) вірний, надійний, незрадливий; (успіх) ґарантований, забезпечений; (крах) неминучий; (час) якийсь, деякий. Словник синонімів Караванського
- певен — -вна, -вне, у знач. присудк. сл. Бути упевненим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- певен — ПЕ́ВЕН, вна, вне, у знач. пред. Бути упевненим. Мені не хочеться навіть думати, що той збірник вийде без Вашої [О. Кобилянської] праці, яка, я певен у тому, надасть йому велику вартість (М. Коцюбинський); Рак певен, що на світі все не так іде, Бо сам назад, а не вперед бреде (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
- певен — Пе́вен, пе́вна, пе́вне = пе́вний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- певен — ПЕ́ВЕН, вна, вне, у знач. присудк. сл. Бути упевненим. Мені не хочеться навіть думати, що той збірник вийде без Вашої [О. Кобилянської] праці, яка, я певен у тому, надасть йому велику вартість (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- певен — Пе́вен, -вна, -не = певний. Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді. Словник української мови Грінченка