певне

ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм. В системі виховання він, звичайно, нічого не тямить, зате переконаний, що без нього там діло не піде (Григорій Тютюнник); Я, природно, не бажав би зв'язувати себе такою обіцянкою (І. Кулик); — Може, вам, тату, допомогти чим-небудь?.. То я, натурально, допоможу (Григорій Тютюнник); — Ну, ясно ж, нехай заходить (А. Головко); — Але умова, Павле Макаровичу, — ви книжки не зачитуєте. — Ну, певно ж (А. Головко); Але то й є секрет великого художнього твору, що він не старіється, лише перероджується — в людській уяві, певна річ, бо тільки ж там він і живе (М. Рильський); Згодом, розуміється, пішли інші інтереси, і за ними відійшла набік ота дитяча дружба (Є. Кротевич); Голос, що пролунав у коридорі, належав, безперечно, командирові корабля Журбі (М. Ткач); Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (М. Коцюбинський).

МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм., ВІ́ДАЙ розм., АЧЕ́Й розм., МА́БУ́ТИ заст., МА́БІ́ТЬ діал., МАЙ діал., БЕ́ЗМАЛЬ діал.; НАДІ́СЬ (НАДІ́ЙСЬ) розм. (з відтінком вірогідності); МО́ЖЕ, МОЖЛИ́ВО, МО' діал., ПРАВДОПОДІ́БНО діал. (уживається для вираження припущення). Над самою річкою стояло здорове шатро, мабуть, якогось багатого цигана (І. Нечуй-Левицький); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря" (Т. Шевченко); Ви, певно, гніваєтесь на мене, що так давно вже писали (М. Коцюбинський); — За участь в такій експедиції вас, напевно, чекає нагорода (З. Тулуб); — Зле, пане, робите: у бабів є гроші! Ще, допевне, з тих, що собі наскладали крадьки (Лесь Мартович); Попався під ноги якийсь плай. Був, очевидно, якийсь давній, закинений, бо часто зовсім зникав з-під ніг (Г. Хоткевич); Щось, видно, хороше твердив Шестірний (Панас Мирний); Отямилась (Зінька) тільки на городі в дядька Гордія — видко, впала через тин, як бігла (А. Головко); Розмова Полі почала доходити ще глухіше — очевидячки, жінка перейшла до трюму (Ю. Яновський); І коваль, Зінчин батько, пробі, запишеться (А. Головко); — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський); Ледве чутно скрипнули двері, — відай, хтось вийшов з хати (І. Франко); Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (О. Підсуха); Вдарив і грім похоронний... Нічого, мабути ждать: Треба людині сторонній Шану останню віддать (П. Грабовський); Говорив (Іван) тоді за призви, що його, май, в москалі візмуть... (Леся Українка); Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка); — Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки (І. Нечуй-Левицький); Може, ставши льотчиком відомим, Пронесеш ти славу на крилі, А можливо, будеш агрономом Не в надхмар'ї, просто на землі (П. Дорошко); (Левко:) А чого ж це, молодиця, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настала? (С. Васильченко); Ключ від мого покою забирав з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь довше (О. Кобилянська).

НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А. Головко); Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (О. Довженко); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний); — Твоя квартира і барахло, — похмуро відрубав Князьковський, — реквізиції не підлягають, це точно (Ю. Смолич); — А мудрий цар Соломон до Суламіфі пішки ходив, не їздив.. Це, Семене, тепер уже достовірно відомо (І. Ле); Я, коли хочеш, розкажу достоту, Я чоловік бувалий, знаю все (Леся Українка); Де саме розміщено заряди, Кравець знав достеменно (С. Голованівський).