передбачати

ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Я бачу, що все-таки і я можу часом осягти мету, яку собі визначу (Леся Українка); Він.. одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Ю. Мушкетик); Передбачати погоду для всієї країни; (Долон:) Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць (Леся Українка); За півгодини виробили план наступу (О. Донченко). — Пор. 1. наміча́ти.

ПЕРЕДБАЧА́ТИ (уявляти дальший хід, розвиток чогось), ПРОВИ́ДІТИ уроч., ПРОЗИРА́ТИ уроч., ПЕРЕДХО́ПЛЮВАТИ уроч. рідше, ПРОЗРІВА́ТИ рідше; ЗАВБА́ЧУВАТИ (ЗАВБАЧА́ТИ) (перев. щодо явищ природи); ВІЩУВА́ТИ, ПРОРОКУВА́ТИ, ПРОРО́ЧИТИ, ПЕРЕДРІКА́ТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ рідше), ПЕРЕДВІЩА́ТИ (висловлювати передбачуване); ПРОГНОЗУВА́ТИ спец. (на підставі наукових даних). — Док.: передба́чити, прозирну́ти, передхопи́ти, прозрі́ти, завба́чити, передректи́, проректи́, провісти́ти (провіщува́ти рідше), передвісти́ти. Як і передбачив Порфир, від Тихої могили екскурсанти потяглись до.. наукової станції (О. Гончар); Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, — Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Леся Українка); Дивлюся в далечінь — І крізь руїну й тьму майбутнє прозираю (Л. Первомайський); Максимові пригадалися думки з Шевченкового щоденника про Фультона і Уатта. "Як умів мудрий поет так прозріти майбутнє.." (Н. Рибак); Вміти "читати" хмари — значить завбачати погоду, твердять синоптики (з газети); Як Максим віщував, так і сталося (Н. Кобринська); Товариші пророкували йому професуру (С. Добровольський); Ректор.. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Григорій Тютюнник); Хоч славнозвісний професор і передрік смерть у найближчі години, Аркадій промучився ще понад тиждень (Ірина Вільде); Чує серце, правду Кобзар прорікав (К. Гордієнко); І ось він (супутник) показався на чорному небі, маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей (В. Кучер); Якщо уважно стежити за життям лісових мешканців, то за їх поведінкою можна легко прогнозувати погоду (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передбачати — (уявно бачити розвиток подій) завбачувати, (переказувати передбачуване) віщувати, пророкувати, книжн. прогнозувати. Словник синонімів Полюги
  2. передбачати — передбача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. передбачати — Завбачати, завбачувати, бачити <�вгадувати, припускати> наперед; (поліпшення) чекати на; (логічно) висновувати, робити висновок; (погоду) прогнозувати, г. заповідати; (щось робити) плянувати, проектувати. Словник синонімів Караванського
  4. передбачати — Вістувати, віщувати, завбачати, завбачувати, накаркувати (лайл.), передбачувати, передвіщати, передрікати, провіщати, прогнозувати, прорікати, пророкувати, пророчити Фразеологічні синоніми: віщуном віщувати; заглядати в завтрашній день... Словник синонімів Вусика
  5. передбачати — -аю, -аєш, недок., передбачити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Бачити, припускати що-небудь заздалегідь; чекати чогось. || Робити правильний висновок про напрямок розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо на основі вивчення фактів, даних і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. передбачати — ПЕРЕДБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Бачити, припускати що-небудь заздалегідь; чекати чогось. Син того панства, пан Вацлав, часто заглядав до Солецьких, і люди передбачали, що це закінчиться маріяшом [шлюбом] (Н. Словник української мови у 20 томах
  7. передбачати — Передбача́ти, -ча́ю, -ча́єш; передба́чити, -ба́чу, -ба́чиш, -ба́чать; передба́ч, -ба́чмо, -ба́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. передбачати — ПЕРЕДБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Бачити, припускати що-небудь заздалегідь; чекати чогось. Син того панства, пан Вацлав, часто заглядав до Солецьких, і люди передбачали, що це закінчиться маріяшом [шлюбом] (Кобр. Словник української мови в 11 томах