переказувати

ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал., ОСВІДЧА́ТИ кому, діал.; ІНФОРМУВА́ТИ, ПОДАВА́ТИ кому, ОЗНАЙМЛЯ́ТИ розм., ОЗНАЙМУВА́ТИ розм. (конкретизуючи певні дані); ПРИНО́СИТИ що (перев. про засоби зв'язку, пресу); ОГОЛО́ШУВАТИ кому, ПРОГОЛО́ШУВАТИ кому, ОПОВІЩА́ТИ, РОЗГОЛО́ШУВАТИ серед кого, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) кому, БЛАГОВІСТИ́ТИ кому, розм., АНОНСУВА́ТИ кому, книжн., ВОЗВІЩА́ТИ кому, заст. (поширювати серед багатьох людей); ПЕРЕКА́ЗУВАТИ кому, ПЕРЕДАВА́ТИ кому (перев. за чиїмось дорученням); ДОПОВІДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ, РАПОРТУВА́ТИ, ДОНО́СИТИ, МЕЛЬДУВА́ТИ діал. (кому — перев. офіційно); ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ (з ким — взаємно, між собою, часто — секретно). — Док.: повідо́мити, завідо́мити діал. звідо́мити рідко сповісти́ти, да́ти зна́ти, повісти́ти, пові́дати (пові́сти), звісти́ти, довести́, осві́дчити, поінформува́ти, проінформува́ти, пода́ти, ознайми́ти, принести́, оголоси́ти, проголоси́ти, оповісти́ти, розголоси́ти, провісти́ти, провіщува́ти рідко возвісти́ти, переказа́ти, переда́ти, доповісти́, докла́сти, відрапортува́ти, донести́, замельдува́ти, поділи́тися. Листоноша приніс телеграму, в якій її викликали до Києва в клініку відомого професора і повідомляли, що супроводжувати її буде спеціальний медпрацівник (Д. Ткач); Один перед одним гукали робітники, сповіщаючи про нові пропажі (М. Трублаїні); Сподіваюсь, дасте мені знати, коли будете в Києві (Леся Українка); Пастух Сава взивав до зборів: — Я давно вістував, що то за голова в нас... (К. Гордієнко); Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина); Та що Вам повідати про те, що Ви сами, добродію, гаразд побачите (Панас Мирний); Граючи, він низько схиляв голову до баяна, наче той повідував йому щось інтимне (О. Гуреїв); Які тривожні, які страшні, пекельні хвилі перебував Максим за той час, поки боярин пішов звіщати Бурунду про його намір! (І. Франко); Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси! (Словник Б. Грінченка); — Щось непевно... Чи не довести сього Катрі? — Та що ж ми їй доводити маємо, коли не знаєм самі гаразд (Марко Вовчок); Тут, у клініці, його інформують про громадське життя швидше й повніше, ніж де (Л. Смілянський); Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (І. Франко); Ознаймляла (Палагна) нарешті, що готові усі дванадцять страв (М. Коцюбинський); Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх... Натомість ми цим писанням ознаймуєм всіх (Л. Костенко); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А. Головко); — Що ж це таке? Оголошували, що кілька сот робітників треба, а взяли кількох... (І. Цюпа); Болгарські єпископи проголошують болгарську церкву незалежною від Константинопольського патріарха й обирають свого болгарського патріарха (С. Скляренко); На тих могилах колись в старину стояла козача охорона і від одної могили до другої оповіщала людей, що, мовляв, швед переправився через Дніпро (збірник "Легенди та перекази"); Колись усе по-іншому було, як ми заміж ішли. Колись у церкві розголошували, старостів засилали (В. Кучер); По всіх церквах провіщали про нього (братство), як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (З. Тулуб); Провіщуючи зародження періодичної преси в Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви — "Утренняя звезда", "Молодик", "Ластівка" (з наукової літератури); — Благо вам! — Сказав апостол утомлений і оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро (Т. Шевченко); Як ви світом гарно управляли, В вас законом радощі були. Ви блаженство людям возвіщали, Любі мрії матері землі (П. Куліш); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Лесь Мартович); — Я передам вашому дільничному лікареві, щоб він до вас зайшов (А. Дімаров); Доповідати мені траплялося не так часто: це була перша доповідь у моєму житті (Ю. Смолич); (Залізничник:) Я ж вам докладаю, — цей вагон потрапив випадково на обмінний пункт (І. Кочерга); Солдати чітко рапортували йому, повертаючись з вартування (І. Ле); Десь у тумані на околицях працювала розвідка. Вона час від часу доносила, що ворога близько нема (О. Десняк); Одні (опришки) смажили на патиках овече м'ясо, інші варили в казанках кулешу, розмовляли про недавні походи, ділились новинами (В. Гжицький); Спогадами своїми Микита не любив поділятися ні з ким (Л. Яновська). — Пор. ознайо́млювати.

ПЕРЕДАВА́ТИ (віддавати за посередництвом кого-небудь); ПЕРЕСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ (через кого-небудь або поштою); ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ (гроші поштою, телеграфом, через банк). — Док.: переда́ти, пересла́ти, присла́ти, переказа́ти, перевести́. Щонайменше двічі на день писала (Антоніна) до нього такі листи, стромляла йому в руку, передавала через Люду (М. Коцюбинський); (Дівчина:) Не забувай же мене, орле мій, в поході.. хоч пташкою перешли мені вісточку (С. Васильченко); — Зайдіть лишень, — кажу, — то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала (Марко Вовчок); Гроші їй переказав у Ташкент — назад повернула (І. Муратов); Леонтович телеграфував мені, що перевів тобі 500 крб. (М. Коцюбинський). — Пор. I. 2. переправля́ти.

ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (своїми словами зміст почутого, прочитаного тощо), РОЗПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, ПЕРЕФРАЗО́ВУВАТИ (передавати чиїсь слова, змінюючи форму, а часом і зміст висловленого). — Док.: переказа́ти, розпові́сти, розказа́ти, перепові́сти, перефразува́ти. (Марков:) Я просто переказую вам тези моєї майбутньої доповіді (В. Собко); Якось на уроці рідної мови він викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Л. Смілянський); Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися "Подарунок на іменини". Зміст розкажу потому (М. Коцюбинський); Він переповідав зміст прочитаної книжки, але доповнював його (Ю. Смолич); Дейнека нарочито перефразував листа, щоб більше збудити заздрощів в односельчан, надто ж у багатіїв (С. Добровольський).

ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (кому, через кого, ким і без додатка — доводити до відома), ПЕРЕДАВА́ТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, НАКА́ЗУВАТИ заст. — Док.: переказа́ти, переда́ти, переповісти́, наказа́ти. — Хоч би мені прямо сказав (Яків), а то через чужих людей переказує (Панас Мирний); Вчителька передавала, що Наталка не говорить у школі про мою професію (Ю. Яновський); Сашко побіг до Юрка і переповів йому свою розмову з Дубовим (М. Ю. Тарновський); — Наказували з міста — будете учора. Цілий день ждали, а вас немає (Панас Мирний).

ПЕРЕКЛАДА́ТИ (з однієї мови на іншу), ТЛУМА́ЧИТИ заст., ВИТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ПЕРЕТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ТОВМА́ЧИТИ заст., ТОВКМА́ЧИТИ розм.; ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (стисло або не дослівно); ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ (вірші, не дотримуючись відповідності оригіналу). — Док.: перекла́сти, ви́тлумачити, перетлума́чити, переказа́ти, переспіва́ти. Іван Франко, тяжко хворий, в останні роки життя перекладав, переборюючи нестерпні муки, "маленькі трагедії" й "Бориса Годунова" (М. Рильський); За перекладача був болгарський солдат. Сяк-так він витлумачив Павлові комендантові слова (В. Кучер); Перекладач перетлумачив слова Артема німецькою мовою (В. Гжицький); Син товмачив старій матері, оповідаючи написане в тих книжках своєю українською мовою (І. Нечуй-Левицький); Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Ю. Яновський); Переспівувати вірші.

ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм., ТУРЧА́ТИ розм., ТЕРЕБИ́ТИ діал.; ТВЕРДИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (постійно говорити те ж саме); ВТОРУВА́ТИ (повторювати чиїнебудь слова, звуки, наслідуючи когось, щось); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (частіше повторювати); ПОВТО́РЮВАТИСЯ (ПОВТОРЯ́ТИСЯ) (повторювати власні слова, дії). — Док.: повтори́ти, переказа́ти, переспіва́ти, проказа́ти, повтори́тися. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко); Князь опустив ложку в борщ, і всі інші повторили цей рух (Вал. Шевчук); Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання..: все минеться, минеться, минеться... (С. Васильченко); Художник, який втратив би це (новаторське) відчуття, неминуче опиниться в обозі мистецького життя і, в кращому разі, лиш переспіву ватиме самого себе (О. Левада); Читав Мартин Євангеліє, а може, він його з голови по пам'яті проказував, хто його знає! (Грицько Григоренко); — Весь час товкмачу чоловікові про те, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі (збірник "Український анекдот"); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік одно човпе (П. Чубинський); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє. Питання, питання, питання (Л. Первомайський); — Та це йому наговорив отой великорозумний Денис! Він усім це саме торочить (І. Нечуй-Левицький); Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Б. Грінченко); Турчав і турчав (Кнурець) у вуха Дашуньці, а вона вдавала, ніби уважно слухає (П. Загребельний); Що кому треба, той про те й теребить (прислів'я); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (С. Журахович); Вона того не слухає, а править своє. Вечеря на столі — просить вечеряти (Марко Вовчок); — П'ю за сміливість! — За сміливість! — лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (М. Коцюбинський); Дмитренко дедалі став учащати: "так" та "бачите", — видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний); В розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).