1. Великий тлумачний словник сучасної мови

переказувати

перека́зувати

-ую, -уєш, недок., переказати, -ажу, -ажеш, док., перех.

1》 кому, до кого і без додатка. Передавати кому-небудь, сповіщати когось на словах або в листі про доручення, прохання і т. ін.

|| Сповіщати одну або кількох, багатьох осіб, користуючись засобами технічного зв'язку. Переказувати вітання.

2》 Оповідати, передавати своїми словами почуте або прочитане.

|| Усно передавати більш або менш вірогідні розповіді про минуле, народні перекази, легенди і т. ін.

|| Перекладати з однієї мови іншою.

|| тільки 3 ос. мн., у знач. вставн. сл. Як кажуть, як розповідають.

3》 Розповідати про що-небудь побачене, пережите або якісь новини; ділитися з ким-небудь своїми думками, почуттями.

|| перев. з запереч. не, ні. Передавати словами.

|| Розповідати про все чи більшу частину побаченого, пережитого, про якісь новини і т. ін.

4》 Розповідати що-небудь іще раз; повторювати ті самі слова.

5》 Розповідати все чи багато чого-небудь.

6》 Пересилати гроші поштою, телеграфом, через банк.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переказувати — перека́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. переказувати — Переповідати, ОПОВІДАТИ, розповідати, (іншими словами) перефразовувати; (привіт) передавати, засилати; тлк. 3 ос. мн. ПЕРЕКАЗУЮТЬ, кажуть. Словник синонімів Караванського
  3. переказувати — див. кликати; повідомляти Словник синонімів Вусика
  4. переказувати — [пеиреиказуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. переказувати — ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., кому, до кого, що і без дод. 1. Передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в листі доручення, прохання і т. ін. Довго ховалася Марта од усіх: .. Словник української мови у 20 томах
  6. переказувати — ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал. Словник синонімів української мови
  7. переказувати — Перека́зувати, -ка́зую, -зуєш; переказа́ти, -кажу́, -ка́жеш, -жуть ким Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. переказувати — ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., перех. 1. кому, до кого і без додатка. Передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в листі доручення, прохання і т. ін. Довго ховалася Марта од усіх:.. Словник української мови в 11 томах
  9. переказувати — Переказувати, -зую, -єш сов. в. переказати, -жу, -жеш, гл. 1) Пересказывать, пересказать, разсказать. Усього й переказати не можна. Кв. 2) Передавать, передать на словахъ. Перекажу я свому роду хоч чорненькою вороною. Чуб. V. 684. Словник української мови Грінченка