переливатися

БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, РОЗБЛИ́СКУВАТИ підсил. рідко; ПОБЛИ́СКУВАТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, ЗБЛИ́СКУВАТИ (злегка або час від часу блискати); ПРОБЛИ́СКУВАТИ (слабко, невиразно блискати крізь яку-небудь перешкоду); МИГТІ́ТИ, МИГОТІ́ТИ (МИГОТА́ТИ) підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ підсил., БРИНІ́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ, ІСКРИ́ТИ, ЛЕЛІ́ТИ, РЯХТІ́ТИ (блискати, відбиваючи світло; про очі — сяяти тремтливим блиском); СПАЛА́ХУВАТИ (час від часу сяяти яскравіше); КРЕСА́ТИ підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСУВА́ТИ (про джерело світла — спалахувати, освітлюючи що-небудь смугами). Блискав вогонеь гарматних залпів (Ю. Яновський); Біля пробитої через сніг дороги дрімали вітряки. Сині тіні від них лягали на білий сніг, який блискав, іскрився, туго рипів під ногами (П. Панч); Страшна блискавка мигає та миготить, сливе безперестанку (І. Нечуй-Левицький); Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (О. Гончар); Сонце палить, спина терпне, блискотять в руках серпи (Н. Забіла); Сонце яріло на крутих снігах, розблискувалося прозорим золотом на дивних бурульках (П. Загребельний); Блакитні ятагани ковзанів Поблискували в місячному світлі (Д. Павличко); Трудова пора, квітень 1921 року, де-не-де полискують на сонці волики та гніді коні (К. Гордієнко); Де-не-де вода червоно проблискувала під косими променями сонця (Ю. Бедзик); В руці мигтить револьвер (Григорій Тютюнник); Вже низина вкрилась польським військом, неначе червоним маком. Шаблі, підняті вгору, блищали й миготіли (І. Нечуй-Левицький); Її очі мерехтіли вогнем зворушення (О. Кобилянська); Місяць виграє на темних шибках вікон (Панас Мирний); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (В. Собко); Жемчуг іскрить і леліє (Ю. Федькович); Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (М. Томчаній); Коні. З-під копит у них крешуть іскри (І. Цюпа); Гув грім, полосували блискавиці (О. Досвітній). — Пор. 1. бли́снути, 1. блища́ти, 2. блища́ти, 3. блища́ти, відбли́скувати, 1. перелива́тися, 1. світи́ти.

ПЕРЕЛИВА́ТИСЯ чим і без додатка (переходити від одного кольору, тону до іншого, перев. виблискуючи), МІНИ́ТИСЯ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ПЕРЕЛИ́СКУВАТИ розм., ПЕРЕЛИ́СКУВАТИСЯ розм., ПЕРЛИ́ТИСЯ поет.; ЛЕЛІ́ТИ (у світлі сонця, місяця і т. ін.). Степ мінився, переливався. Чорні хвилі, як вороні коні, мчалися по ньому (Г. Коцюба); Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу (М. Коцюбинський); Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати (В. Кучер); І горять-перелискують на сонці бурячкові, жовтогарячі, сині, зелені пояси (Є. Кротевич); І життя скрізь, мов чаша вина, що перлиться, веселкою грає, палає, сміється (Уляна Кравченко); На заході, десь за гаями, пожежею спалахнуло небо: горять червоні, як мак, килими, леліють стрічки (С. Васильченко). — Пор. 1. бли́скати.

ПЕРЕЛИВА́ТИСЯ (звучати тонами, що переходять один в інший), РОЗЛИВА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ поет. Згори лине жайворонкова пісня; доноситься голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається (Панас Мирний); Ох же й ладно, ох же й дзвінко Розливається гармонь (В. Бичко); Тужить та в'ється в яру дівочий спів (С. Васильченко).