переступ
ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О. Гончар); Ми перезирнулись із Карпом і одвели один від одного погляди, наче вчинили яке злочинство (О. Досвітній); Злодіяння фашистів не давали йому спокою ні вдень, ні вночі (О. Довженко); Ліпше самому тримати коло себе дурнуватого лаяльника, аніж ждати, поки прийде розумний і вкаже всім на твої справжні згрішення й переступи (П. Загребельний); — Надто ганебно це — виправдуватися, не відчуваючи за собою ніякого криміналу (Ю. Шовкопляс).
ПЕРЕ́СТУПЕНЬ (трав'яниста, отруйна рослина), ПЕРЕ́СТУП розм., ПЕРЕЛА́З розм., НЕЧІПА́Й-ТРАВА́ розм. — Йому все єдино, що п'ятниця, що вівторок, що вех, що переступень, що пристріт, що сояшниці — нічого не розбирає (Дніпрова Чайка).
Значення в інших словниках
- переступ — пере́ступ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- переступ — -у, ч. 1》 заст. Злочин, порушення закону. 2》 діал. Уступ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переступ — ПЕРЕ́СТУП, у, ч. 1. заст. Злочин, порушення закону. Мати докази переступу. 2. діал. Уступ. Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в'ючись гадюками по ровах (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- переступ — ПЕРЕ́СТУП, у, ч. 1. заст. Злочин, порушення закону. Мати докази переступу. 2. діал. Уступ. Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в’ючись гадюками по ровах (Мирний, І, 1954, 343). Словник української мови в 11 томах
- переступ — Переступ, -пу м. 1) Преступленіе, нарушеніе закона. Що ти гріхи мої перебіраєш, переступу дошукуєшся грізно. К. Іов. 22. Грішна душа, бита своїми тяжкими переступали, зібралася каятись перед Богом. Мир. ХРВ. 273. Словник української мови Грінченка