петрушка

КОМЕ́ДІЯ (забавний випадок, щось смішне), КУМЕ́ДІЯ розм.; КУРЙО́З (дивний, недоладний або нісенітний випадок, подія); ФАРС (грубий жарт, блазенська витівка); ПЕТРУ́ШКА розм. (щось кумедне, недоладне або клопітливе, марудне). — Правду тобі скажу, обридло мені це дурне життя з тобою і та комедія, яку з тобою граю (І. Франко); Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию.. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому.. Люди вибігали з дворів дивитися на ту кумедію (І. Нечуй-Левицький); Між ними прірва років, безодня нерозуміння, змертвілих умовностей, скам'янілих форм, усе те між ними, що робить нестерпним життя, перетворює його на трагедію або ж на фарс — що кому судилося (Л. Первомайський); — Тарасе Демидовичу, для чого вам уся ця петрушка? У вас є з ким возитись. А дисципліну вам треба підтягувати та й підтягувати (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

петрушка — петру́шка 1 іменник жіночого роду рослина петру́шка 2 іменник чоловічого роду, істота комедійний персонаж Орфографічний словник української мови
петрушка — [пеитрушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і Орфоепічний словник української мови
петрушка — I -и, ж. Дворічна, зрідка однорічна городня пряна овочева рослина родини зонтичних, коренеплоди та листочки якої використовують як приправу для їжі, а також як сечогінний засіб у медицині. Великий тлумачний словник сучасної мови
петрушка — Петру́шка, -шки, -шці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
петрушка — ПЕТРУ́ШКА¹, и, ж. Дворічна, зрідка однорічна городня пряна овочева рослина родини зонтичних, коренеплоди та листя якої використовують як приправу для їжі, а також як сечогінний засіб у медицині. Словник української мови у 20 томах
петрушка — петру́шка: ◊ петру́шку продава́ти ірон. за браком партнерів не танцювати на забаві (про дівчат)(ст): Поява Дари в товаристві молодого гарного хлопця викликала загальне зацікавлення і приховану усмішкою заздрість дівчат, яким цього вечора судилося “продавати петрушку” (Острук)||петру шкувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
Петрушка — Персонаж рос. лялькового театру (горбань із довгим кривим носом); популярний у XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
петрушка — ПЕТРУ́ШКА¹, ж. Дворічна, зрідка однорічна городня пряна овочева рослина родини зонтичних, коренеплоди та листочки якої використовують як приправу для їжі, а також як сечогінний засіб у медицині. Стало на юшку, та не стало на петрушку (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
петрушка — Петрушка, -ки ж. 1) раст. петрушка, Petroselinum sativum. ЗЮЗО. І. 131. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V.796. 2) — собача. раст. Aethusa Cynapium L. ЗЮЗО. І. 110. Словник української мови Грінченка