печера

ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев. вимита водою, а також штучно створена як садово-декоративна споруда). Ховався він у лісах дрімучих, у печерах глибоких (В. Кучер); У гроті "святих" обняв нас містичний, таємний страх. Ми бачили тільки удень той морський склеп, де каміння скидалось на сонних людей (М. Коцюбинський); Отару гнали чабани. Та й їх побачили. Небогу, Її й дитяточко взяли І у вертеп свій принесли (Т. Шевченко); Щоб заглянути в нутро яскині, він мусив аж приклякнути (І. Франко); Вчора Ференц розмовляв з перебіжчиком... Той підземеллями пробрався (О. Гончар); Три доби під землею, в лабіринтах катакомб точився запеклий бій (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

печера — (велика природна порожнина в землі) підземелля, книжн. катакомби, діал. вертеп, яскиня. Словник синонімів Полюги
печера — пече́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
печера — Вертеп, склеп; (штучна) катакомба, мн. підземні ходи; п! ПІДЗЕМЕЛЛЯ. Словник синонімів Караванського
печера — [пеичера] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
печера — -и, ж. 1》 Утворена діянням підземних вод або вулканічних процесів порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні. 2》 діал. Заглибина під берегом річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
печера — Пече́ра, -ри, -рі; пече́ри, пече́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
печера — ПЕЧЕ́РА, и, ж. 1. Утворена діянням підземних вод або вулканічних процесів порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні. Вони [рибалки] виносили свої човни, що були сховані в тій кам'яній печері од негоди (І. Словник української мови у 20 томах
печера — (-и) ж.; мол. Жіночі ґеніталії. Врешті вона втомилась і просто сіла на мене, вже не рухаючись вгору — вниз, а тільки тручись об мене, тримаючи мій м'яз усередині, тручи його об стінки своєї печери (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
печера — Природна невел. скельна порожнина; виникає внаслідок повільного розчинення скель водою (карстова п.). Універсальний словник-енциклопедія
печера — ПЕЧЕ́РА, и, ж. 1. Утворена діянням підземних вод або вулканічних процесів порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні. Вони [рибалки] виносили свої човни, що були сховані в тій кам’яній печері од негоди (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
печера — Пече́ра, -ри ж. Пещера. Живуть вони по ямах, по байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63. 2) Подмывъ въ рѣкѣ подъ берегомъ, нора въ берегу. Браун. 6. Раки живуть по печерах. Словник української мови Грінченка