писатися

ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше; ПИСА́ТИСЯ заст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); — І тепер опошнянці зовуть його (містечко Опішню) городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). — Пор. 2. бу́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писатися — писа́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. писатися — пишуся, пишешся, недок. 1》 перех. і без додатка, перев. в 3 ос. Вживатися за існуючими правилами у написанні, на письмі (про літери). 2》 перех., перев. в 3 ос. мин. ч. Створюватися (про який-небудь текст, твір і т. ін.). 3》 неперех., безос., перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. писатися — ПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, недок. 1. що і без дод., перев. 3 ос. Вживатися за існуючими правилами у написанні, на письмі (про літери). Пишеться не так, як говориться. 2. що, перев. 3 ос. мин. ч. Створюватися (про який-небудь текст, твір і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  4. писатися — писа́тися мати прізвище (м, ср, ст): – Як ти пишешся? – А ви як ся пишете? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. писатися — ПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, недок. 1. перех. і без додатка, перев. в 3-й ос. Вживатися за існуючими правилами у написанні, на письмі (про літери). Пишеться не так, як говориться. 2. перех., перев. в 3-й ос. мин. Словник української мови в 11 томах
  6. писатися — Писа́тися, -шу́ся, -шешся гл. 1) Писаться. У тім письмі пишеться, щоб вони перестали воювать. Рудч. Ск. І. 101. 2) Записываться. Та куди ж будем, та милее браття, будемо писаться? Запишемось у панськеє, — будем панів знати; напишемось у казеннее, — будем подать давати. О. 1862. V. 99. Словник української мови Грінченка