писатися

ПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, недок.

1. що і без дод., перев. 3 ос. Вживатися за існуючими правилами у написанні, на письмі (про літери).

Пишеться не так, як говориться.

2. що, перев. 3 ос. мин. ч. Створюватися (про який-небудь текст, твір і т. ін.).

– Може, почитаємо? – Е, не хочу, докучило... Що там в тих романах... Не знаю, для кого вони пишуться (М. Коцюбинський);

Осокін знав, чим найкраще можна підкупити довір'я працівників редакції. Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Д. Ткач);

– Ви думаєте закон, як дишло: куди повернув, туди й вийшло? Тепер нема такого! Теперішній закон не про вас писався! (М. Стельмах).

3. без дод., безос., перев. із запереч. не, розм. Про наявність натхнення, бажання писати.

[1-ша панна:] У вас чудна натура, ви, наприклад, казали, що вам тут не пишеться, а тим часом ви на лоні природи... (Леся Українка);

Не знаю, як кому – мені в такій порі, Таких от вечорів завалистих зимових, Найкраще пишеться (І. Вирган);

Я не хотіла писати, поки не з'ясується з його станом здоров'я. Та й не писалося (І. Муратов).

4. ким, чим, заст., розм. Значитися, числитися ким-, чим-небудь.

– І тепер опошнянці зовуть його [містечко Опошню] городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний);

// Іменувати себе ким-небудь у паперах, документах і т. ін.

Не знать допевно, від чого Той князь наш надполтванський (Чи від плоско́го чола, чи ума?) Писався “князь Площанський” (І. Франко);

Потім деякі Стадницькі почали писатися Стадниковими (М. Стельмах);

// у що. Зараховувати себе до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу, роблячи відповідний запис.

– Тутечки усі люди живуть доступні такі, привітні... жалко вам буде їх кидати .. – Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок);

– Стражники їздили на конях, – розказував Грицько Вересай, – і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Ф. Бурлака).

5. Пас. до писа́ти 1, 4–6.

То писався рукою художника разом і обвинувальний акт та вирок фашизмові і наш лист у вічність, до тих, хто залишиться жити, хто народиться після нас (В. Козаченко);

Перебування Пушкіна на Україні – це було заслання. Але .. поет не тільки залишився поетом, але й незмірно зріс у своїй творчості – адже тут писався “Онєгін”! (М. Рильський);

Каленик Романович, надівши окуляри, підсів до четвертої сторінки газети, де містилися політичні відомості з широкого світу, писалося про атомну й водневу бомби, про скорочення армій (І. Сенченко);

Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Куліш).