писати

ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок.

1. що і без дод. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.).

Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп'я по дев'ятнадцятому году (Г. Квітка-Основ'яненко);

А писав [Йосип] – куди краще від самого дяка.., папір наче калачиками устеле, – літери рівні, круглі (Панас Мирний);

* Образно. Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його, – і от писав він тепер кривавий слід за собов [собою] (Г. Хоткевич);

// Займатися писанням.

От вона й увійшла в горницю, а горниця довга, та все столи, усе столи, а за столами паничі сидять та все пишуть (Г. Квітка-Основ'яненко);

Всяк живе, працює, дише – Дяк читає, писар пише (Л. Первомайський);

* У порівн. – Та нічого... нехай... – прожебоніла Юзя і, почервонівши до болю, схилилась, немов пишучи (Леся Українка);

// Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя.

Писати крейдою;

Писати олівцем;

* Образно. Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (М. Рильський);

// Передавати за допомогою таких знаків слова, текст і т. ін.

Сапфо щось пише на восковій табличці (Леся Українка);

// Дотримуватися певного написання.

Писати текст кирилицею;

// Володіти письмом якої-небудь мови; уміти відтворювати систему письмових знаків цієї мови.

Незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому (М. Коцюбинський);

// Робити записи музики спеціальними знаками.

Писати нотні знаки;

* Образно. Співала скрипка радощі, скорботи .. Вдивлявся хлопець в даль, що за борами, туди, де блискавка йому писала ноти, з яких він грав (М. Нагнибіда);

// перен. Бити кого-небудь.

Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко);

– Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, – заговорив, ніби сам до себе. – Думає, мабуть, що Оленчукова спина – це йому грифельна дошка... увесь вік щоб по ній шомполами писати... (О. Гончар);

// Дотримуватися на письмі певних орфографічних правил, певного написання.

Тут треба писати м'який знак. А Рома який молодець! Пише без помилок (М. Коцюбинський).

2. про кого – що, також із спол. що. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі.

Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (І. Котляревський);

– Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка, га? (Марко Вовчок);

– Ви даєте мені слово, що .. не писатимете про те, що побачите й почуєте тут (Ю. Смолич);

// у що, на що і без дод., кому, до кого. Звертатися до кого-небудь письмово, надсилати комусь листа.

Щось мене забули Шраг і Шрамченко, я до них писав.., а вони не одповідають (М. Коцюбинський);

Думала про нього і вдень, і вночі, ревниво ховала від рідних його похапливі листівки і майже щодня писала йому у Полтаву, в медичне училище, довжелезні листи (А. Дімаров);

Родичі померли, знайомі забули про нього, і не було до кого писати (Б. Лепкий).

3. що і без дод. Складати і записувати який-небудь текст.

Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Т. Шевченко);

– Якось помиримось, – перебиває її Терентій, – ти гроші візьмеш під заставу чи папірець писати? (М. Стельмах);

Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (О. Довженко).

4. що і без прям. дод. Займатися літературною діяльністю, бути письменником.

Леся писала тому, що вона не могла не писати, не могла не сказати своєму народові те, що рвалося з її душі (А. Кримський);

Вітя .. пише вірші й оповідання, і весь клас покладає на нього великі надії (О. Іваненко);

Петро Гулак-Артемовський .. добре знав українську народність і сам колись добре писав по-українському (О. Кониський);

// до чого. Вміщувати свої твори в якому-небудь періодичному виданні.

Леночка іноді писала до нашої газети. Ми в редакції любили одержувати її акуратні карлючки на папері (Ю. Яновський);

Зібравши великі матеріали про мертві ставки на Поділлі, він сьогодні пізнього вечора сів писати до центральної газети (М. Стельмах);

// Певним чином будувати письмову розповідь або використовувати який-небудь мовний стиль, якісь особливості мови.

Задля мене вірші, коли що й зробили дотепного, то тільки те, що навчили писати гладенькою, дзвінкою прозою (Панас Мирний);

Павло спалахнув. – Навряд чи зумію [переказати листа]. Тут він пише таким спеціальним жаргоном (А. Головко).

5. кого, що і без дод., з кого – чого. Створювати твір живопису.

Вона обертається раптом до мене, занадто поспішно якось .. – Ви ж не збираєтесь писати завтра з мене етюд!.. (М. Коцюбинський);

Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку і в білому, і в чорному кашкетах (З. Тулуб);

Писав його Лісняк з фотографії, бо Ничипір відмовився позувати: – Нема часу мені сидіти тут, Іване, жнива... (М. Зарудний);

// у сполуч. зі сл. пи́санка. Розписувати, прикрашати малюнками, візерунками.

Забралися [зовиці] собі у противну хату та писанки оправляють, що цілий піст писали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Люба мамочко! .. Ми з Уксусом писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства (Леся Українка);

* Образно. Зірки, по-весняному граючись, миготять і сріблом пишуть небо (Іван Ле);

// у сполуч. зі сл. воро́та. Мазати дьогтем, щоб знеславити дівчину.

– Ось ми приборкаємо їх та й тих провинників, що чесним людям пишуть ворота, не забудемо (І. Нечуй-Левицький).

6. кого, що і без дод., заст. Давати кому-небудь ім'я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі.

– Хіба байстрюк? – Без прізвища. – Запиши, Миколо, У реєстер. Нехай буде... Нехай буде Голий, Так і пиши! – Ні, погано! – Ну, хіба Бідою! – І це не так. – Стривай лишень, Пиши Галайдою (Т. Шевченко);

// у що. Зараховувати до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу і т. ін., роблячи відповідний запис.

Писати в армію.

Вести́ (чини́ти, заст. писа́ти) слі́дство див. вести́;

Пішло́ писа́ти див. піти́.

◇ (1) Не про нас пи́сано – призначено для інших.

– Аби ти не був такий темний, то міг би взнати дещо про владик земних .. – Сова про сову, а всяк про себе, – Ситник усміхався трохи погірдливо, – писано не про нас (П. Загребельний);

(2) Писа́ти (випи́сувати) мислі́те, жарт. – іти нетвердою ходою, хитаючись, плутаючи ногами (про п'яного).

Піп, поспішаючи за кимсь, писав мисліте і щось розмовляв сам з собою (Панас Мирний);

(3) Пиши́ [все] пропа́ло – буде неминуча невдача, втрата і т. ін.; нічого не вийде, на успіх ні́чого сподіватися.

Якщо під час похорону прилюдно візьме [доктор Безбородько] її під руку і поведе за катафалком, то цим признає себе нареченим, якщо ні, – то – пиши пропало! (Ірина Вільде);

– Земля від морозу тріскає, корінь у пшениці рве. А порвало корінь, пиши пропало. Пересівай (В. Кучер);

Все намагаюсь не відстати від вас, молодих. Бо як відстану – пиши пропало! (В. Речмедін);

– Це ще якийсь чорт перехопить Данила з оружієм [зброєю] на дорозі, а тоді, пиши все пропало (М. Стельмах).