писати

писа́ти

пишу, пишеш, недок.

1》 перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.).

|| Займатися писанням.

|| Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою. Писати олівцем.

|| Передавати за допомогою таких знаків слова, текст і т. ін.

|| Дотримуватися певного написання.

|| Володіти письмом якої-небудь мови; уміти відтворювати систему письмових знаків цієї мови.

|| Робити записи музики спеціальними знаками. Писати нотні знаки.

|| перен. Бити кого-небудь.

|| Дотримуватися на письмі певних орфографічних правил, певного написання.

2》 перех., про когощо, також із спол. що. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі.

|| у що, на що, перех. і без додатка, кому, до кого. Звертатися до кого-небудь письмово, надсилати комусь листа.

3》 перех. і без додатка. Складати і записувати який-небудь текст.

4》 перех. і неперех. Займатися літературною діяльністю, бути письменником.

|| до чого. Вміщувати свої твори в якому-небудь періодичному виданні.

|| Певним чином будувати письмову розповідь або використовувати який-небудь мовний стиль, якісь особливості мови.

5》 перех. і без додатка, з когочого. Створювати твір живопису.

|| у сполуч. зі сл. писанка. Розписувати, прикрашати малюнками, візерунками.

|| у сполуч. зі сл. ворота. Мазати дьогтем, щоби знеславити дівчину.

6》 перех. і без додатка, заст. Давати кому-небудь ім'я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі.

|| у що. Зараховувати до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу і т. ін., роблячи відповідний запис. Писати в армію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писати — (графічно передавати слова) (уважно) виводити, (недбало) мазати, шкрябати, (про творчу працю) творити, (вірші) складати. Словник синонімів Полюги
  2. писати — писа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. писати — (букви) виводити, виписувати; (невміло) дряпати <�як курка липою>, базґрати; (список) укладати; (до реєстру) записувати, заносити; (фахово) бути літератором, (час до часу) пописувати; (портрет) малювати. Словник синонімів Караванського
  4. писати — [пиесатие] пиешу, пишеиш; нак. пиеши, пиеш'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. писати — Писа́ти, пишу́, пи́шеш, пи́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. писати — ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок. 1. що і без дод. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп'я по дев'ятнадцятому году (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. писати — писа́ти: ◊ писа́ти як ку́рка ла́бою (ла́пою) → курка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. писати — Напиши — пропало. Про щось, що вже не вернеться. Про довг, який пропаде. Одне пиши, а друге лиши. Не все треба слухати і брати за правду, що люди скажуть. Пише, як курка лабою. Пише дуже погано. Попові пиши сіру корову, аби м'я справив на Божу дорогу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. писати — ви́лами по воді́ пи́сано. Невідомо, як буде. І цей про Олексу… Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще вилами по воді писано… У Тетяни вередлива вдача (С. Фразеологічний словник української мови
  10. писати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  11. писати — ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок. 1. перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп’я по дев’ятнадцятому году (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  12. писати — Писа́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Писать. Дрібні листи пишеш. Чуб. V. 49. 2) Писать (литературное произведете). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: «Конотопська відьма». К. Гр. Кв. XXXIV. Словник української мови Грінченка