1. Приповідки або українсько-народня філософія

писати

Напиши — пропало.

Про щось, що вже не вернеться. Про довг, який пропаде.

Одне пиши, а друге лиши.

Не все треба слухати і брати за правду, що люди скажуть.

Пише, як курка лабою.

Пише дуже погано.

Попові пиши сіру корову, аби м'я справив на Божу дорогу.

Послідня воля хлібороба.

Як запишеш пером, то не витягнеш волом.

Пером мож підписати такі зобовязання, що й воли не потягнуть.

Пише, дере і гроші бере.

Про писара.

Пиши: „пропало", а читай: „не вернеться".

Що пропало, того вже не можна повернути.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писати — (графічно передавати слова) (уважно) виводити, (недбало) мазати, шкрябати, (про творчу працю) творити, (вірші) складати. Словник синонімів Полюги
  2. писати — писа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. писати — (букви) виводити, виписувати; (невміло) дряпати <�як курка липою>, базґрати; (список) укладати; (до реєстру) записувати, заносити; (фахово) бути літератором, (час до часу) пописувати; (портрет) малювати. Словник синонімів Караванського
  4. писати — [пиесатие] пиешу, пишеиш; нак. пиеши, пиеш'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. писати — пишу, пишеш, недок. 1》 перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). || Займатися писанням. || Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою. Писати олівцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. писати — Писа́ти, пишу́, пи́шеш, пи́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. писати — ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок. 1. що і без дод. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп'я по дев'ятнадцятому году (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. писати — писа́ти: ◊ писа́ти як ку́рка ла́бою (ла́пою) → курка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. писати — ви́лами по воді́ пи́сано. Невідомо, як буде. І цей про Олексу… Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще вилами по воді писано… У Тетяни вередлива вдача (С. Фразеологічний словник української мови
  10. писати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  11. писати — ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок. 1. перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп’я по дев’ятнадцятому году (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  12. писати — Писа́ти, -шу́, -шеш гл. 1) Писать. Дрібні листи пишеш. Чуб. V. 49. 2) Писать (литературное произведете). Так, видно, думав і Квітка, пишучи дальшу повість: «Конотопська відьма». К. Гр. Кв. XXXIV. Словник української мови Грінченка