письменність

ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ'яненко); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка, — любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко); Нащо ж тобі й письменство? Нащо ж ти й читаєш, коли в серце добра не набираєш? (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. письменність — ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Уміння читати й писати. Всі люди, що жили в ній [Костівці], мали такий погляд на книжку та на письменність, мовби то річ зовсім не цьогосвітна (Гр. Словник української мови в 11 томах
  2. письменність — ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Уміння читати й писати. Всі люди, що жили в ній [Костівці], мали такий погляд на книжку та на письменність, мовби то річ зовсім не цьогосвітна (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. письменність — Письме́нність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. письменність — Письменність і писемність Певно, через звукову подібність слів письменність і писемність автори й промовці інколи помиляються, ставлячи одне слово замість другого, як у фразі: «Наша країна визначається абсолютною писемністю», ... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. письменність — [пиес'мен':іс'т'] -н :ос'т'і, ор. -н':іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  6. письменність — Грамотність, Р. письменство; (система букв) писемність, грамота, жм. азбука. Словник синонімів Караванського
  7. письменність — письме́нність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. письменність — -ності, ж. 1》 Уміння читати й писати. 2》 збірн. Те саме, що писемність. Великий тлумачний словник сучасної мови