плінфа
ЦЕ́ГЛА збірн., ЦЕГЛИ́ННЯ розм., ЦЕГЛИ́НА діал.; ПЛІ́НФА (у старовинних будівлях). Де стояв панський маєток, жовтіють купи битої цегли (В. Кучер); Вертаючись, хлопці почали шпурляти груддям і цеглинням на озеро (Панас Мирний); Був у нас добрий будинок з вербини, ґонтовий дах, димарі із цеглини (Я. Щоголів); Софійський собор, Києво-Печерська лавра і Золоті ворота були збудовані з овруцьких кварцитів і плінфи — стародавньої цегли (з журналу).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плінфа — плі́нфа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- плінфа — -и, ж. Тонка плитчаста цегла як старовинний будівельний матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плінфа — ПЛІ́НФА, и, ж. Тонка плитчаста цегла як старовинний будівельний матеріал. Софія Київська – одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- плінфа — ПЛІ́НФА, и, ж. Тонка плитчаста цегла як старовинний будівельний матеріал. Софія Київська — одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 67). Словник української мови в 11 томах
- плінфа — (грец. — цегла) Тонка і досить широка обпалена цегла, яка часто застосовувалася у візантійських та давньоруських монументальних будівлях. Архітектура і монументальне мистецтво