побрехенька

ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн., розм., ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм., ХАРАМА́Н діал. Дядько похилив голову,.. а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, із своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький); Прошу.. не думати, що се я розповідаю видумку (І. Франко); Він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Леся Українка); Читаючи поему, роман, ми часто можемо забутись і вважати, що описувана подія не є вимисел, а істина (з науково-популярної літератури); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); (Орест:) Я знаю тільки одно право, право на щастя! А яке ж ти маєш право віддавати мене в жертву якійсь фантазії, якійсь фікції (Леся Українка); Записав.. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко); (Омелян:) Пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (І. Франко); — У скруті чоловік в усяку небувальщину повірить (І. Муратов); Повинні (драматичні твори) подавати нам справжнє життя, а не якісь пригадки (Панас Мирний); Слід лише примусити Каргата говорити прилюдно.. Це враз показало б усю безпідставність його фантасмагорій (Ю. Шовкопляс); То байка, що Іван був дев'ятнадцятий у батька (М. Коцюбинський); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); На відміну від традиційних мисливських побрехеньок, біля нашого вогнища розповідалося лише правду (О. Гончар).

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст.; ПОГОЛО́СКА, ПО́ГОЛОС, РО́ЗГОЛОС, ПОГОЛО́СОК (вістка, вірогідність якої не встановлено); ПЛІ́ТКА, СПЛІ́ТКА, ПО́ГОВІР, ПОГОВІ́РКА розм., СЛА́ВА розм., ПО́СЛАВКА розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д (СУДИ́ ТА ПЕРЕСУ́ДИ) розм., ПЕРЕГУ́ДИ розм., ПЕРЕГУ́ДКА розм., ЗВО́ДИ ТА ПЕРЕВО́ДИ діал., ОСУ́ДА діал. (свідомо неправдива або викликана необізнаністю звістка); ШЕ́ПІТ, ШЕ́ПТИ розм. (перев. потаємні); БРЕ́ХНІ, ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм. (навмисне викривлені вістки). Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (І. Нечуй-Левицький); Той тиждень тільки і було говору та гомону, що за Колісника (Панас Мирний); Прослух між людьми пішов (переклад М. Рильського); Йшли страшні слихи про якогось Кривоноса та його загін, що рубав упень панів (І. Нечуй-Левицький); Тривога обіймала село. Переказам не було кінця (М. Коцюбинський); Пущено було по місту поголоску, що сьогодні засідання суду — закрите (П. Колесник); Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо (К. Гордієнко); Вона вже мусить сама викрити своє ймення, і розголос про се доходить до властей (Леся Українка); Поліна любила переповідати плітки й анекдоти про знайомих (П. Загребельний); — Анеля! І ти можеш допустити на хвилю, що я буду вірити підлим спліткам? (І. Франко); Стала слава на все село Про тую вдову. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т. Шевченко); На цілий місяць дала (Мадярка) довгоязиким жінкам предмет для цікавих поговірок і сміху (О. Маковей); Ненька зітхає, а батенько лає; Слава про мене недобра біжить... Суд-пересуд... Але все те минає (романс); Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив (Марко Вовчок); Здавалося, що треба було б звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (М. Стельмах); Дума б то (жінка) по старовині, щоб і тут пащекувати, та приньметься за зводи та за переводи: а тут їй зараз у рот і сіла жаба (Г. Квітка-Основ'яненко); Смерть не так страшная, як осуда людськая (П. Чубинський); А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Леся Українка); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); А добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (П. Гулак-Артемовський). — Пор. 1. пере́су́ди, повідо́млення.