побрижений
ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П. Кочура); Озирнувшися, він побачив проти себе жовте, поморщене бабине лице (І. Франко); Дід Журавка обернув до дітей морщаве з червоними прожилками лице (І. Цюпа); Вигинався півколом білястий, побрижений шрам на мізинці (О. Десняк); Лице в нього якесь побабчене (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побрижений — побри́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- побрижений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до побрижитися. 2》 у знач. прикм. Укритий зморшками, складками; зморшкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побрижений — ПОБРИ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до побри́житися. 2. у знач. прикм. Укритий зморшками, складками; зморшкуватий. Вигинався півколом білястий, побрижений шрам на мізинці (О. Десняк). Словник української мови у 20 томах
- побрижений — ПОБРИ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до побри́житися. 2. у знач. прикм. Укритий зморшками, складками; зморшкуватий. Вигинався півколом білястий, побрижений шрам на мізинці (Десняк, Десну.., 1949, 299). Словник української мови в 11 томах