1. Словник синонімів української мови

поважити

СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИ на кого-що, діал. — Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; — Ти — непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, — не спинялася Горпина (Л. Яновська); (Денис:) Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); (Хуса:) Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. (Мелхола:) Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); — Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); — Крамарюєш на тисячі, а на п'ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв (дівчину) (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поважити — пова́жити 1 дієслово доконаного виду зважити все або багатьох; оцінити пова́жити 2 дієслово доконаного виду виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання; спокуситися чимсь діал. Орфографічний словник української мови
  2. поважити — I -жу, -жиш, док., перех. Зважити все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. II -жу, -жиш, док., діал. 1》 кому. Виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання. 2》 на що. Спокуситися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поважити — ПОВА́ЖИТИ¹, жу, жиш, док., що. 1. Зважити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. 2. Те саме, що зва́жити² 1. Отже, коло річечки. Хлопець поправив щит на лівому лікті, поважив довге товсте коп'є й став чекати сигналу. Словник української мови у 20 томах
  4. поважити — ПОВА́ЖИТИ¹, жу, жиш, док., перех. Зважити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. ПОВА́ЖИТИ², жу, жиш, док., діал. 1. кому. Виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання. На прощанні випрохала Маруся у Василя сватаний платок.. Словник української мови в 11 томах
  5. поважити — Поважити, -жу, -жиш гл. 1) Взвѣсить многое). 2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку). Кв. Словник української мови Грінченка