повиватися

ВИ́ТИСЯ (про рослини — обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́ рідше; ОБВИВА́ТИ що, ПОВИВА́ТИ що (собою). — Док.: поплести́ся, пови́тися, обви́тися, обплести́ся, обви́ти, пови́ти. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в'ються (Б. Грінченко); В лузі на калину Плететься ожина (пісня); Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Леся Українка); Повзуть гліцинії, не знаючи утоми, Все вище й вище (М. Рильський); Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів'ялу грушу (П. Воронько); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич).

ОПОВИВА́ТИСЯ (з усіх боків вкриватися димом, туманом, хмарами, пилом і т. ін.), ОГОРТА́ТИСЯ (ОБГОРТА́ТИСЯ), ОБВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАТЯГА́ТИСЯ, ЗАТЯ́ГУВАТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ВКРИВА́ТИСЯ (УКРИВА́ТИСЯ), ПОКРИВА́ТИСЯ, ЗАСТИЛА́ТИСЯ, ЗАСНО́ВУВАТИСЯ, ОБСНО́ВУВАТИСЯ, ОБКУ́ТУВАТИСЯ (ОКУ́ТУВАТИСЯ), ВГОРТА́ТИСЯ (УГОРТА́ТИСЯ), ОДЯГА́ТИСЯ, УПОВИВА́ТИСЯ (ВПОВИВА́ТИСЯ), ОКРИВА́ТИСЯ рідко. — Док.: опови́тися, огорну́тися (обгорну́тися), обволокти́ся, заволокти́ся, затягтися, затягну́тися, обви́тися, вкри́тися (укри́тися), покри́тися, застели́тися, заснува́тися, обснува́тися, обку́татися (оку́татися), вгорну́тися (угорну́тися), одягти́ся, одягну́тися, упови́тися (впови́тися), окри́тися. Румунський порт оповивався димом (В. Кучер); Гомін бою затихав, віддаляючись за.. горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник); Попереду бовваніли, обгортаючись туманом і вечірньою імлою, придорожні хутори (Я. Качура); Стрільба, і ось уже кузня обволікається димом, горить (О. Гончар); Все частіше осінніми хмарами стало заволікатися таврійське небо (О. Гончар); Впали перші дощі осінні. Світ.. затягнувся сірими хмарами (П. Козланюк); Все море в туман повилось (Леся Українка); Чорний хрест обвився сивими цяточками мряки (В. Стефаник); Йде весна. Земля розкутая Димом, парою вкривається (С. Чорнобривець); Покрилася якимсь густим туманом та розкішна долина (Панас Мирний); Ще звечора над селом застелилося хмарами небо (І. Муратов); Коли зайшло сонце і небо потемніло, заснувавшись хмарами, він, крадучись, підійшов до умовленого місця (А. Шиян); Він обснувався густим димом, і над ним миттю захвилювалися бджоли (Ю. Яновський); І танки здибились перед житами, Вгортаючись в густий клубчастий дим (М. Стельмах); Сьогодні третя днина, що дощу нема, небо одяглося синявою (О. Кобилянська); Велике місто вповилося мрякою (Мирослав Ірчан); А воно (сонце).. тихо опускається вниз,.. окриваючися.. хмарами (Г. Хоткевич).

ПІДНІМА́ТИСЯ (переміщатися вгору, у вище положення), ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ (ПІДТЯГА́ТИСЯ), ПІДХО́ДИТИ, ВИ́ТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ (ПНУ́ТИСЯ) розм., ЗНО́СИТИСЯ розм., ЛІ́ЗТИ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ЗБИВА́ТИСЯ діал. — Док.: підня́тися, підійня́тися, піднести́ся, підвести́ся, здійня́тися, зня́тися, підтягну́тися (підтягти́ся), підійти́, пови́тися, звести́ся, знести́ся, підби́тися, зби́тися. — Все нібито гаразд, аж раптом вони (діти) встругнуть вам такий вчинок, що у вас опадають руки й заразом піднімається волосся (В. Підмогильний); Дим од багаття підіймався під синє гаряче небо вище од діброви (І. Нечуй-Левицький); Напружена підноситься рука (В. Стус); Тихо попливла (хмарка) понад водою.., поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка); Сніжинки з інеєм ще більш закрутилися, стовпом здіймаючись угору (Панас Мирний); Скоро за червоним "Запорожцем" тільки курява знялась (І. Сочивець); При густому травостої випаровування води з поверхні ґрунту значно зменшується, тому солі не підтягуються до поверхні ґрунту, а нагромаджуються в рослинах (з наукової літератури); Дим.. курився рухливими кучерями хмар, підходив угору (Г. Епік); Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський); Міцний димок повився над головами матросів (В. Кучер); У Кривди наморщилося чоло, біле пасмо щетинястого волосся звелось на проділі (Р. Іваничук); З білих димарів Дим угору зноситься рожевий (М. Рильський); Сходить сонце, як прапор, і прапор лізе на щоглу, як сонце (Ю. Яновський); Курява підбилася вгору, мов хмара (І. Нечуй-Левицький); Темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Н. Кобринська).