повиватися

ПОВИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОВИ́ТИСЯ, в'є́ться, док.

1. Охоплювати собою, обвиватися навколо кого-, чого-небудь.

Прикуті близько ми були, Та нас заліза розвели, Що повивалися круг рук (П. Грабовський);

Знову люта Гадина впилася В саме серце; кругом його Тричі повилася (Т. Шевченко);

// Вплітатися в що-небудь.

Сивина од журби ненастанної В чорній косі повилась (Дніпрова Чайка).

2. Плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини).

Повився хміль біля старих воріт (А. Малишко);

Всю садибу обступав навколо старий і похилий тин, на який повився хміль і кручені паничі (О. Донченко).

3. тільки 3 ос. Мати вигини, звивисто пролягати, протікати, бути розташованим по звивистій лінії.

Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву (М. Коцюбинський);

Вуличка .. повилась між оселями до Удая (О. Десняк);

Підгір'ям повилося довге село Межиріч (К. Гордієнко).

4. Огортатися, затягуватися з усіх боків (димом, туманом і т. ін.); оповиватися.

Місяць хмарою повивсь (Т. Шевченко);

Все море в туман повилось (Леся Українка);

* Образно. Образ її повивався якимись чарами (С. Васильченко);

// Покриватися чим-небудь по поверхні.

А надворі була весна, гори і доли повивалися зеленню (О. Гуреїв);

Її лице повилось прозорою червоною фарбою осіннього вишневого листу (Олесь Досвітній);

* Образно. Лице [діда] стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою... (Панас Мирний);

// Охоплюватися, цілком заповнюватися і т. ін. світлом, темрявою, тишею і т. ін.

Від гущавини рослин обитель повивалася вечірньою пітьмою (Іван Ле);

Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (М. Коцюбинський);

У лісі тінь густішає, схолонула трава, дрімотливою тишею повились дерева (Н. Забіла).

5. тільки док. Полетіти, кружляючи в повітрі.

Голуби повились у небо;

// Піднятися, переміститися клубами, звиваючись (про дим, туман і т. ін.).

Смердючий дим клубками повився під стелею (І. Нечуй-Левицький);

Пішла по колу стара газета на цигарки, міцний димок повився над головами матросів (В. Кучер).

6. тільки док. Літати, кружляючи в повітрі якийсь час.

Пташка затріпалася, знялася з тину, упала у ярок, знову знялася, повилась над головами і знову упала в ярок (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me