1. Словник синонімів української мови

повинно

ТРЕ́БА предик., ПОТРІ́БНО, НЕОБХІ́ДНО, СЛІД, ПОДОБА́Є, НАЛЕ́ЖИТЬ, ВАРТ, ВА́РТО, ТРЕ (ТРА) діал., ПОДО́БНО діал., ПОВИ́ННО рідко. Ми мали все, що треба людині: на небі сонце, під ногами воду. Коли сонце передавало куті меду, ми залізали в Дніпро і сиділи в йому скільки нам хотілось (В. Винниченко); — Хто ви такі? І що вам потрібно? (О. Довженко); — Я бачив, що вони сумлінно ставляться до праці, а це на фронті так само необхідно, як і десь на заводі (О. Гончар); Іти їм було слід швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник); — Мені подобає до тружденних зійти.., а ви зоставайтеся тут з миром (М. Старицький); Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту (О. Гончар); Але який би не був скептик, — варт було його закликати хоч би на одне засідання "гарних синів", то в цій натхненній атмосфері, в тім каскаді блискучих промов усякий скептицизм мусив би розтоплятися, як віск на вогні (Г. Хоткевич); — Це дуже цікаво!.. Над цим варто подумати (О. Гончар); Тре тобі, Івасюню, промити личко..! (І. Франко). — А кому те ниньки тра.., коли цей волоцюга Денис господарює в автобусі, як піп у власному приході (А. Крижанівський); — Як же ти думаєш, до кого нам подобніше найперше поїхати? (Леся Українка); І над псом повинно ласку мати (П. Гулак-Артемовський). — Пор. ба́жано, ва́рто.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повинно — пови́нно присудкове слово незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. повинно — пр., належить, годиться; варто, слід, треба; (із сл. бути) має, мусить. Словник синонімів Караванського
  3. повинно — присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повинно — Пови́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повинно — ПОВИ́ННО, пред., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. І над псом повинно ласку мати (П. Гулак-Артемовський); [Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко... й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, – перебрести глибоке (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  6. повинно — ПОВИ́ННО, присудк. сл., з інфін., рідко. Належить, годиться; варто, слід, треба. І над псом повинно ласку мати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57); [Мордовець:] Кожен камінець на дні потоку видко… й ти вже знаєш, ти бачиш: що отут повинно йти, — перебрести глибоке (Тич., І, 1957, 322). Словник української мови в 11 томах
  7. повинно — Пови́нно нар. 1) Должно. І над собакою повинно ласку мати. Ном. № 4498. 2) Должно быть. Під лісом повинно є вода. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка