повновидий
ПОВНОВИ́ДИЙ (з повним обличчям, повними щоками), ПОВНОЛИ́ЦИЙ, ПОВНОЩО́КИЙ, ЩОКА́ТИЙ розм., БУЦМА́ТИЙ діал. Це був молодий повновидий хлопець, жвавий та верткий (І. Нечуй-Левицький); З машини виходить не директор, а голова робіткому Лукія Назарівна Рясна, висока, повнолиця жінка пригаслої вроди (О. Гончар); Лице — повнощоке і пихате — осунулось і зів'яло, як старий потоптаний лопух... (Д. Бедзик); Щокате обличчя ховало в собі вузькі й гострі, як у рисі, очі (В. Большак); Забитість.. виразно малювалася на її невродливім буцматім та трохи піганистім лиці (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повновидий — повнови́дий прикметник Орфографічний словник української мови
- повновидий — Повнолиций, вул. пикатий, мордатий. Словник синонімів Караванського
- повновидий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
- повновидий — -а, -е. Який має повне обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повновидий — ПОВНОВИ́ДИЙ, а, е. Який має повне обличчя. Стала наша Оксана і здорова, і повновида, і рум'яна, як була (Г. Квітка-Основ'яненко); На її повновидому обличчі грала щаслива усмішка (Ю. Бедзик); А який же то парубком був! І веселий, і повновидий, як місяць... Словник української мови у 20 томах
- повновидий — ПОВНОВИ́ДИЙ, а, е. Який має повне обличчя. Стала наша Оксана і здорова, і повновида, і рум’яна, як була (Кв.-Осн., II, 1956, 444); На її повновидому обличчі грала щаслива усмішка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 48); *Образно. Виплив із-за хмар повновидий місяць (Шиян, Гроза.., 1956, 441). Словник української мови в 11 томах
- повновидий — Повновидий, -а, -е Круглолицый, полнолицый. К. ЧР. 45. Чоловік плечистий, русявий, повновидий. ЗОЮР. І. 97. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий. МВ. ІІ. 7. Місяць... був би повновидий. Дещо. Словник української мови Грінченка