повновидий

Значення в інших словниках

1. повновидий — повнови́дий прикметник Орфографічний словник української мови
2. повновидий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
3. повновидий — -а, -е. Який має повне обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повновидий — ПОВНОВИ́ДИЙ, а, е. Який має повне обличчя. Стала наша Оксана і здорова, і повновида, і рум'яна, як була (Г. Квітка-Основ'яненко); На її повновидому обличчі грала щаслива усмішка (Ю. Бедзик); А який же то парубком був! І веселий, і повновидий, як місяць... Словник української мови у 20 томах
5. повновидий — ПОВНОВИ́ДИЙ (з повним обличчям, повними щоками), ПОВНОЛИ́ЦИЙ, ПОВНОЩО́КИЙ, ЩОКА́ТИЙ розм., БУЦМА́ТИЙ діал. Це був молодий повновидий хлопець, жвавий та верткий (І. Словник синонімів української мови
6. повновидий — ПОВНОВИ́ДИЙ, а, е. Який має повне обличчя. Стала наша Оксана і здорова, і повновида, і рум’яна, як була (Кв.-Осн., II, 1956, 444); На її повновидому обличчі грала щаслива усмішка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 48); *Образно. Виплив із-за хмар повновидий місяць (Шиян, Гроза.., 1956, 441). Словник української мови в 11 томах
7. повновидий — Повновидий, -а, -е Круглолицый, полнолицый. К. ЧР. 45. Чоловік плечистий, русявий, повновидий. ЗОЮР. І. 97. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий. МВ. ІІ. 7. Місяць... був би повновидий. Дещо. Словник української мови Грінченка