1. Словник синонімів української мови

поголити

ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вуса почав голити раніше пори (М. Стельмах); Чуб на лоба звис, як мичка... В перукарню йде Синичка.. — Брий негайно, перукар..! (С. Олійник); На моїх очах.. виголили йому лоб (О. Стороженко); — Тільки бритву, прошу вас, приготуйте мені. Треба зголити цю бороду (Д. Бедзик); Бояри вмить скомпонували.., Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли (І. Котляревський); — Винесуть йому черевики солдатські.. Збриють вуса, казанок дадуть і лопату (В. Кучер); Узяв (сотник) та півголови йому уподовж оббрив та й прогнав від себе (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поголити — поголи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поголити — -голю, -голиш, перех. Док. до голити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поголити — ПОГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, кого, що. Док. до голи́ти 1. По обіді роту повели в лазню, де цирульник старанно постриг і поголив їх (З. Тулуб); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах
  4. поголити — без ми́ла голи́ти / поголи́ти кого. Завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, складних обставин. — Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче (А. Хорунжий). Фразеологічний словник української мови
  5. поголити — ПОГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, перех. Док. до голи́ти 1. По обіді роту повели в лазню, де цирульник старанно постриг і поголив їх (Тулуб, В степу.., 1964, 198); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав (Досв., Вибр., 1959, 28). Словник української мови в 11 томах
  6. поголити — Поголити, -лю, -лиш гл. Побрить. Він мам поголив голови гладко. Ном. № 675. Лоби поголити. Забрить лобъ (въ солдаты). Брати на панщину ходили, поки лоби їм поголили. Шевч. (1883), 388. Словник української мови Грінченка