подякувати
ДЯ́КУВАТИ кому (висловлювати вдячність за щось); ПА́ДАТИ В НО́ГИ (УПАДА́ТИ ДО НІГ) перед ким, кому, розм., РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. (про дуже сильне, аж надмірне почуття вдячності); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого (перев. долю, Бога). — Док.: подя́кувати, упа́сти в но́ги (впа́сти до ніг), розстели́тися, благослови́ти, поблагослови́ти. Людям дякує (Варка), усім до ніг упадає (Марко Вовчок); Він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Г. Хоткевич); Умийся, серце, щоб пізнала (мати) Тебе, єдиную свою... І Господа б благословляла За долю добрую твою (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подякувати — подя́кувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- подякувати — -ую, -уєш, док. Висловити подяку. || Завдячувати кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подякувати — ПОДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, рідше чому і без дод. Висловити вдячність, подяку за щось. Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко); Дарина Михайлівна подякувала гостям, що завітали на проводи сина (М. Словник української мови у 20 томах
- подякувати — подя́кувати 1. дякувати (ср, ст): Подякував вам за добру гостину і вже буду йти (Авторка); – Пане Даню, ви вже йдете? Та ще трошки посидьте. – Та ні, вже час, подякував, дуже було супер (Авторка) 2. евф. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- подякувати — Подя́кувати, -кую, -куєш кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подякувати — ПОДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док. Висловити подяку. Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269); Дарина Михайлівна подякувала гостям, що завітали на проводи сина (Зар., На.. Словник української мови в 11 томах
- подякувати — Подякувати, -кую, -єш гл. Поблагодарить. АД. І. 14. От вовк виліз, поїв, подякував і побіг. Рудч. Ск. І. 177. Подякую йому за хліб, за сіль. МВ. І. 139. Словник української мови Грінченка