1. Словник синонімів української мови

поділля

ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Ниви то поволі котились в долину, то підіймались на похилі горби (М. Коцюбинський); Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (М. Бажан); Біжи-лийся (струмочок) з Підгір'я на ті любі поділля, Що степами розляглись, Понад морем простяглись (П. Куліш); В широкій роздолині має бути великий став (М. Стельмах); А там нижче розступились скелі, то розпалися на роздолі ніби високими будинками, то полягли довгими рядками (І. Нечуй-Левицький); Вночі з'явився іній на катранах,.. Зібрався в падолах, як сіль у чанах (Д. Павличко); Вогкий туман з Дніпра клубочів у придолинку (В. Дрозд); Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко); Ільківці — село чималеньке. Присіло в падині (І. Ле). — Пор. низина́.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Поділля — Поді́лля іменник середнього роду історичний регіон в Україні Орфографічний словник української мови
  2. поділля — див. низовина Словник синонімів Вусика
  3. поділля — -я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поділля — ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна, рівна місцевість між горбами чи горами; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. Поділля — Історико-географічна обл. у басейні Пд. Бугу і лівобережної частини басейну Дністра; вперше згадується у документах середини XIV ст. (до середини XIV ст. т.зв. Пониззя); у 60-х XIV ст. Універсальний словник-енциклопедія
  6. Поділля — Поді́лля, -лля, -ллю, на -ллі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поділля — ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (Н.-Лев., III, 1956, 74); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 182). Словник української мови в 11 томах
  8. поділля — I. Поділля, -ля с. Часть, доставшаяся въ надѣлъ. --------------- II. Поділля, -ля с. Низменная мѣстность. Словник української мови Грінченка