Поділля
Історико-географічна обл. у басейні Пд. Бугу і лівобережної частини басейну Дністра; вперше згадується у документах середини XIV ст. (до середини XIV ст. т.зв. Пониззя); у 60-х XIV ст. П., яке перебувало під татаро-монгольським ігом, захопила Литва, з 1569 у складі Речі Посполитої; 1772 Зх. П. (сучасна Тернопільська обл., крім її пн. частини) відійшло до Австрії, 1793 Сх. П. і частина Зх. П. — до Росії; на рос. територіях П. з 1797 по 1925 — Подільська губернія (адміністративний центр м. Кам'янець-Подільський, з 1919 — Вінниця).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Поділля — Поді́лля іменник середнього роду історичний регіон в Україні Орфографічний словник української мови
- поділля — див. низовина Словник синонімів Вусика
- поділля — -я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поділля — ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна, рівна місцевість між горбами чи горами; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- поділля — ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Словник синонімів української мови
- Поділля — Поді́лля, -лля, -ллю, на -ллі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поділля — ПОДІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Низовинна місцевість; долина. За Россю на поділлі, на рівнині неначе спав густий дубовий ліс (Н.-Лев., III, 1956, 74); Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 182). Словник української мови в 11 томах
- поділля — I. Поділля, -ля с. Часть, доставшаяся въ надѣлъ. --------------- II. Поділля, -ля с. Низменная мѣстность. Словник української мови Грінченка