1. Словник синонімів української мови

пожежище

ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Руїни самі... Та шпаківні усюди — сліди наших мирних колишніх осель... Та на попелищах вітрів карусель... (І. Нехода); Деякі будови.. розруйновані до підмурівку і лежать звалищем, де-не-де чорніють пожарини (Леся Українка); Із погару звела (Україна) будови в тучі І підняла міста свої могучі (Л. Забашта); Кіз і ялових овець пасли у вигорілих лісах ("згарах") (збірник "Гуцульщина"); Пасіка під зиму згорить, ..а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу своє збіжжя (І. Франко); Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо. Мабуть, погоріли й мої хати (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожежище — поже́жище іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пожежище — -а, с., рідко. Те саме, що пожарище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожежище — ПОЖЕ́ЖИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що пожари́ще. – Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо (І. Нечуй-Левицький); Вона [юрба] оточувала велике пожежище (Г. Епік). Словник української мови у 20 томах
  4. пожежище — ПОЖЕ́ЖИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що пожари́ще. — Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо (Н.-Лев., VII, 1966, 279); Вона [юрба] оточувала велике пожежище (Епік, Тв., 1958, 261). Словник української мови в 11 томах