1. Словник синонімів української мови

позичатися

ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав — не пишався, верни — не встидайся (прислів'я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); — Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичатися — позича́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. позичатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. Те саме, що позичати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позичатися — ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що позича́ти 1. Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. позичатися — ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що позича́ти 1. Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (Україна.., І, 1960, 83). Словник української мови в 11 томах