позичатися
ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.
Те саме, що позича́ти 1.
Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позичатися — позича́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- позичатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. Те саме, що позичати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позичатися — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. Словник синонімів української мови
- позичатися — ПОЗИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що позича́ти 1. Як була з турками війна, у нашого царя недостало [не вистачило] грошей. Він почав позичатися по купцях (Україна.., І, 1960, 83). Словник української мови в 11 томах