позичати

ПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого, що.

1. Брати щось у борг у кого-небудь.

Думав він собі, в кого-то хліба позичати (Марко Вовчок);

Уперта скупість заважала йому віддати гроші, що їх він позичав на придбання товарів ще в покійного Ізарова (А. Шиян);

Що тепер пани!.. Довкола шниряє, глядить, Де б грошиків позичить можна (І. Франко);

Позичив у хазяїна грошей поверх тих, що він винен був мені, позбирав докупи свої манатки .. і навіть поголився на дорогу (Ю. Яновський);

// Брати що-небудь у когось у тимчасове користування.

До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди (Номис);

Фросина Данилівна була змушена розповісти, як цілий рік вчила його, як позичала у людей підручники (А. Хижняк);

[Князівна:] Позич мені на часок свою драну одежу; я тобі заплачу ще й одежу верну (І. Нечуй-Левицький);

– Я до вас забігла лопати позичити (Остап Вишня);

* Образно. Зоре моя вечірняя, .. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Т. Шевченко).

2. Давати щось у борг кому-небудь.

– Кажуть, що підкупив [Євлогій] міністра і навіть самому імператорові позичає гроші (І. Франко);

– Першого місяця ти вернеш мені ті гроші, що тобі позичив Лейба, та ще з процентом (І. Нечуй-Левицький);

– Весна прийде.., а чим сіяти? Гречки та проса он по вузлику в чулані зосталось. А хто дасть? Хто позичить? (О. Гончар);

// Давати що-небудь комусь у тимчасове користування.

– Побіжу до знакомого пивоварника, чи не позичить діжечки... (Марко Вовчок);

– Ти, Валентине Павловичу, не обижайся. У нас теж .. дещо приховано. Можем і тобі позичити, як хочеш (Григорій Тютюнник).

3. перен. Засвоювати, наслідуючи когось; переймати що-небудь у когось.

– Вашого уміння од вас ми позичаємо тепер – бороти ворога! (П. Тичина);

Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (О. Донченко).

(1) Позича́ти / пози́чити під (за, на) проце́нти (проце́нт) – брати або давати гроші в борг, домовляючись про певну суму як плату за користування наданими коштами.

Вона позичила десять тисяч одному.. панові за чималі проценти (І. Нечуй-Левицький);

Я чоловік такий, що не гидасуся – спочатку сміття з дворів вивозив, а коли припас кілька сотен золотих, то вдалося їх позичити під процент (Р. Іваничук).

◇ (2) Не позича́ти чого – є щось у кого-небудь.

– Не в їх тільки робота, і в других є, а мені рук не позичати (Панас Мирний);

Нашому народові не позичати талантів (із журн.);

(3) Позича́ти / пози́чити оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка і т. ін.):

а) втрачати совість, почуття сорому, власної гідності.

Такії очей у вовка Позичать не стануть: Вони сорому ізроду Не мали й не мають (з народної творчості);

І Павло пішов [до Заруби], очей у Сірка позичивши? Де ж твоя совість, чоловіче? (В. Кучер);

б) відчувати сором, негідність свого вчинку.

[Бичок:] І кращі від твоєї дочки живуть без шлюбу та ще й як живуть!.. [Стеха:] Живуть та цілісінький вік у сірка очей позичають (М. Кропивницький);

Вернувся дід до чорта та якось йому і глянуть на його совісно, хоч у рябка очей позичить (О. Стороженко);

Одна річ, коли ти, захекавшись, бігаєш за прикажчиком.., і зовсім інша річ, коли він сам, позичивши в сірка очей, поспішає до тебе на берег (О. Гончар);

(4) Ро́зуму не позича́ти кому – хто-небудь дуже розумний, тямущий.

Ще рік і вона закінчить текстильний інститут, буде працювати на фабриці. Видно й тепер дочці не позичати розуму (П. Автомонов);

(5) Ро́зуму [не тре́ба] позича́ти кому – хто-небудь дуже розумний, тямущий.

– Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (С. Добровольський).