1. Словник синонімів української мови

позичати

ПЕРЕЙНЯ́ТИ що від кого і без додатка (навчитися чого-небудь від когось, спостерігаючи за ним), ПЕРЕБРА́ТИ рідше, НАБРА́ТИСЯ розм.; ЗАПОЗИ́ЧИТИ, ПОЗИ́ЧИТИ рідше, ПІДХОПИ́ТИ, ПОХОПИ́ТИ діал. (зробити своїм надбанням). — Недок.: перейма́ти, перебира́ти, набира́тися, запозича́ти (запози́чувати), позича́ти, підхо́плювати. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся, того й наберешся (прислів'я); — Де ви це слово перейняли? (О. Гончар); Диангі перебрав рибальське майстерство від свого батька (Ю. Смолич); З ким поведешся, того й наберешся (прислів'я); — Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас на семінар.. Хочу дещо запозичити (О. Гончар); Премудрості риболовецької справи дід Галактіон, напевне, позичив у свого діда (О. Донченко); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); В тих мандрах батько мій чимало і пісень Усяких похопив (М. Рильський).

ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав — не пишався, верни — не встидайся (прислів'я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п'ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); — Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).

ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко); Гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під невеликий процент які завгодно суми (переклад М. Лукаша); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить — якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич); Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Лесь Мартович); Гроші тато людям розпозичили та й нема, а оце б треба (Б. Грінченко); Як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз "скупий" (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичати — Позичати – 1. Брати щось, когось для тимчасового користування в кого-небудь. 2. Давати комусь у борг. “Я йому позичав осі” (Ганна Барвінок). Запозичати, запозичувати – переймаючи щось, засвоювати, робити своїм надбанням. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. позичати — позича́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. позичати — ПОЗИЧАТИ – ЗАПОЗИЧАТИ, ЗАПОЗИЧУВАТИ Позичати, позичити. 1. (що, кого в кого). Брати щось, когось для тимчасового користування, в борг у кого-небудь. До його приходили позичати грошей (Б. Літературне слововживання
  4. позичати — (у кого) брати в борг; (кому) давати в борг, випозичати; (досвід) запозичати, переймати. Словник синонімів Караванського
  5. позичати — див. красти Словник синонімів Вусика
  6. позичати — -аю, -аєш, недок., позичити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Брати щось у борг у кого-небудь. || Брати що-небудь у когось у тимчасове користування. 2》 Давати щось у борг кому-небудь. || Давати що-небудь комусь у тимчасове користування. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. позичати — ПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого, що. 1. Брати щось у борг у кого-небудь. Думав він собі, в кого-то хліба позичати (Марко Вовчок); Уперта скупість заважала йому віддати гроші... Словник української мови у 20 томах
  8. позичати — Добрий звичай, не позичай. Добре мати своє. Життєвий досвід, як скажеш віддати, то ще й про- клине. Ліпше своє мати, як позичати. Значіння, як і сказано. Позичив на вічне віддавання. Позичив на пропало. Ніколи не віддасть. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. позичати — не позича́ти чого. Є щось у кого-небудь. — Не в їх тільки робота, і в других є, а мені рук не позичати (Панас Мирний); Нашому народові не позичати талантів (З журналу). оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка) позича́ти / пози́чити. Фразеологічний словник української мови
  10. позичати — Позича́ти, -ча́ю, -ча́єш; пози́чити, -зи́чу, -зи́чиш, -чать; пози́ч, пози́чмо, -зи́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. позичати — ПОЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Брати щось у борг у кого-небудь. Думав він собі, в кого-то хліба позичати (Вовчок, І, 1955, 146); Уперта скупість заважала йому віддати гроші... Словник української мови в 11 томах