1. Словник синонімів української мови

позичка

БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання коштів, сільськогосподарського збіжжя і т. ін. у кредит; кошти і т. ін., надані або одержані в такий спосіб). Сусідка дивилась на Килину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Гуцало); Хоч і не всі довги поплатив Юрішко, лиш половину, але все ж і то велика була річ (Г. Хоткевич); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику (М. Старицький); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили (Б. Грінченко). — Пор. заборго́ваність.

КРЕДИ́Т (грошовий), ПО́ЗИКА, ПО́ЗИЧКА, РОЗСТРО́ЧКА розм. — Я, — каже, — план озеленення міста виконав! Кредити всі використав! (Остап Вишня); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми повернемо оту позику (М. Старицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичка — по́зичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. позичка — [позиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. позичка — -и, ж. 1》 Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. 2》 Те, що взяте або дане в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позичка — ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис); – Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? “Позичте” – добрі мені позички, щодня (Я. Качура). 2. екон., фін. Словник української мови у 20 томах
  5. позичка — По́зичка, -чки, -чці; -зички, -зичок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. позичка — ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з’їли! (Номис, 1864, № 12454); — Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» — добрі мені позички, щодня (Кач. Словник української мови в 11 томах
  7. позичка — По́зичка, -ки ж. = позика. Позичка босоніж ходить. Ном. № 10618. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли. Шевч. Словник української мови Грінченка