1. Великий тлумачний словник сучасної мови

позичка

по́зичка

-и, ж.

1》 Дія за знач. позичати, позичити.

|| Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.

2》 Те, що взяте або дане в борг.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позичка — по́зичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. позичка — [позиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. позичка — ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис); – Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? “Позичте” – добрі мені позички, щодня (Я. Качура). 2. екон., фін. Словник української мови у 20 томах
  4. позичка — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
  5. позичка — По́зичка, -чки, -чці; -зички, -зичок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. позичка — ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з’їли! (Номис, 1864, № 12454); — Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» — добрі мені позички, щодня (Кач. Словник української мови в 11 томах
  7. позичка — По́зичка, -ки ж. = позика. Позичка босоніж ходить. Ном. № 10618. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли. Шевч. Словник української мови Грінченка